ЕПОХА ВІКІНГІВ
Саги
Саги — у середньовічній Скандинавії будь-яке прозаїчне оповідання про минуле на відміну від поетичного, скальдичеського. Саги, які дійшли до нас у письмовому вигляді, своїм корінням сягають в усні розповіді, що виконувалися публічно на бенкетах або інших зборах. Подібні оповідання існували у всіх скандинавських країнах, але майже всі відомі нам саги були записані в XII—XV ст. в Ісландії, середньовічна література якої була багатша за ту, що створена в інших скандинавських країнах. При записах і після них саги зазнавали деякої переробки; безперечно, що в сагах у тому вигляді, в якому вони відомі нам, присутні вплив і запозичення з європейської літератури, але при цьому вони значною мірою відображають і розвивають місцеву скандинавську традицію. Найперші з тих, що дійшли до нас — «саги про апостолів» і «саги про святих людей», які є переказами латинських творів. До «саг про королів» відносять саги, в яких розповідається про норвезьких конунгів (найбільш відомі «Сага про Сверріра» і «Земне коло» Сноррі Стурлусона).
У «сагах про єпископів» розповідається про ісландських єпископів XI—XIV ст. У «сагах про давні часи» («Сага про Вельсунгів») присутні елементи епічних оповідей, але переважають казкові мотиви, тому вже в середні віки їх називали «брехливими сагами». Сагами також називали перекладені твори («Сага про Трістрама та Ісонду»), які іноді трактують як «рицарські саги». Найвидатніші пам'ятки — «саги про ісландців» («родові саги», також «ісландські саги»), в яких описуються події, що відбувалися в Ісландії в X—XI ст., тобто у «вік саг». Основна тема цих саг — розбрат між людьми, кровна помста, вірність обов'язку, мужність героїв перед лицем долі.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України