Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ЕПОХА ВІКІНГІВ

Едда

Едда — назва двох пам'яток давньоскандінавської літератури. Спочатку «Еддою» називався один із творів ісландського вченого і державного діяча Сноррі Стурлусона, що містив виклад скандинавських міфів і опис прийомів поетичної майстерності. У 1643 р. єпископ Бріньольв Свейнсон знайшов стародавній рукопис з текстами пісень про богів і героїв і побачив у ньому збіг з рядом віршованих фрагментів, які цитував Сноррі. Свейнсон вирішив, що цей твір був написаний легендарним ісландцем Семундом Мудрим (1056—1133); хоч згодом ця думка була спростована, поетичний рукопис став називатися «Едда Семунда», «Поетична Едда», «Старша Едда», або просто «Едда», акнига Сноррі — «Едда Сноррі», «Прозаїчна Едда», або «Молодша Едда». Пісні «Едди» і епічні пісні, що збереглися в інших рукописах, отримали назву еддичеської поезії, яка в порівнянні з поезією скальдів більш проста і вільна за формою.