ДВІ ІМПЕРІЇ: ВІЗАНТІЙСЬКА І ФРАНКСЬКА

Карл Великий

Карл Великий (742 р. — 814 р.) — король франків з 768 p., імператор з 800 р. Карл Великий був помазаний на царство в 754 р. за життя батька, Піпіна Короткого; до 771 р. правив спільно з братом Карломаном. За час його правління франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл; у цей період територія Франкської держави збільшилася вдвічі. Найтривалішою була війна з саксами в 772—804 pp., внаслідок якої Саксонія була насильно христианізована і включена до складу Франкської держави.

Походи в Іспанію проти арабів у 77.8—810 pp. призвели до створення у Франкській державі Іспанської марки на північному сході Піренейського півострова. Перший похід 778 р. виявився невдалим, ар'єргард війська був при відступі розбитий загоном басків. Граф Роланд, який командував ар'єргардом, загинув. Ця подія стала основою для пізнішої «Пісні про Роланда». У 787—796 pp. були завойовані населені аварами території нинішніх Австрії та Угорщини. У 785 р. завойована Фрісландія, у 789 і 812 pp. зроблені походи проти полабських слов'ян.

У 773 і 774 pp. на запрошення папи Адріана І Карл зробив походи в Італію, розбив лангобардів, коронувався італійською короною і підтвердив права пап на Папську область. У 800 р. Карл придушив повстання проти папи в Римі. 25 грудня 800 р. в соборі св. Петра папа Лев III увінчав голову Карла імператорською короною. Візантійський уряд відмовлявся визнавати за Карлом імператорський титул, але після війни 809—814 pp. погодився на це. Устрій держави Карла знаменував собою розвиток феодалізму. Вища знать країни, пов'язана з Карлом денною присягою, зобов'язана була брати участь у походах разом зі своїми людьми. З 789 р. Карл неодноразово видавав укази, що вимагали від кожної вільної людини знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен був служити. Збільшувалася кількість залежних селян.

Імперія Карла ділилася на округи на чолі з призначеними монархом графами, що володіли адміністративною і військовою владою і головували в судах за участю присяжних з місцевих вільних чоловіків; контроль за діяльністю графів і суд від імені государя здійснювали «государеві посланці». Щорічно скликалися т. зв. «травневі поля», з'їзди вищої світської і церковної знаті, на яких Карл представляв укази і капітулярії, що стосувалися всіх сторін життя. Карл Великий, який до кінця днів залишався безграмотним, приділяв велику увагу освіті. У 787 р. було видано указ про створення шкіл при монастирях, у 789 р. — про обов'язкову освіту усього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією. Карл Великий пережив двох своїх законних синів і залишив трон третьому — Людовіку Благочестивому. Імперія Карла розпалася у 843 р. внаслідок Верденського договору.