ДВІ ІМПЕРІЇ: ВІЗАНТІЙСЬКА І ФРАНКСЬКА

Іконоборство

Іконоборство — релігійний рух у Візантії в VIII — першій половині IX ст., який відкидав вшанування ікон як ідолопоклонство, спираючись на старозавітні заповіді («не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі... не поклоняйся їм і не служи їм»). Розрізнюють два періоди іконоборства. Перший (726—787) пов'язаний з релігійною політикою імператорів Ісаврійської династії Лева III (717— 740) і Константина V (740—775), що зводилася до догматичного спростування вшанування ікон та їх масового знищення. Першою іконоборчою акцією влади признається видалення надвратної ікони Христа Халкитіса, що знаходилася перед входом у Великий імператорський палац (бл. 726—730). Тоді ж був виданий едикт Лева III проти вшанування ікон.

У 754 р. Константин V добився соборного засудження іконовшанування, що призвело до падіння авторитету та ізоляції Константинопольської кафедри в християнському світі. Відмова від рішень іконоборчого собору стала можливою лише зі зміною позиції влади.

VII Всесвітній (Другий Нікейський) собор, скликаний імператрицею Іриною в 787 p., відновив і догматично обґрунтував вшанування ікон. Відновлене в 815—842 pp. іконоборство мало більш поверховий характер. Його ініціатором виступив імператор Лев V (813—820), чия іконоборча політика була головним засобом відновлення повної державної супремстії (переваги) в церковних питаннях (тобто верховенства в розв'язанні церковних питань). Цієї ж політики дотримувалися імператори Аморійської династії Михаїл II і Феофіл; зі смертю останнього в 842 р. іконоборство втратило підтримку влади і в наступному році вшанування ікон було відновлено (843). Боротьба проти іконоборства породила значну кількість новомучеників, переважно ченців. їх духовними лідерами були студийський ігумен св. Феодор Студит і православні патріархиіконовшанувальники святі Тарасій і Никифор, які займали столичну кафедру в 784—815 pp.

Учення на захист вшанування ікон, що покладено в основу канонів VII Всесвітнього собору, було розроблено Іоанном Дамаскіним. Урочисте відновлення в 843 р. іконовшанування святкується Східною церквою в першу неділю Великого посту («Торжество Православ'я»).