Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ВИНИКНЕННЯ ІСЛАМУ І АРАБСЬКОГО ХАЛІФАТУ

Мухаммед

Мухаммед (Мохаммед; в європейській літературі часто Магомет, Магомед) (бл. 570—632) — засновник ісламу, шанується як пророк. Вихідець з роду Банухашім арабського племені курейшитів. Отримавши, за переказами, близько 609 (або 610) р. одкровення Аллаха, виступив в Мецці з проповіддю нової віри. До Мухаммеда арабам були відомі монотеїстичні релігії — іудаїзм і християнство (останнє — переважно в неортодоксальних формах: аріанство, несторіанство, монофісітство); як самостійна форма монотеїзму в Аравії був поширений ханіфізм. Під певним впливом цих релігій в 610—612 pp. почалася релігійна проповідь Мухаммеда, якого мекканці спочатку не визнавали. Після переселення в 622 р. з невеликою групою послідовників з Мекки в Медину (т.зв. хіджра, яка пізніше стала точкою відліку для мусульманського літочислення, що ведеться за місячним календарем) Мухаммед виступав вже не тільки я к проповідник, але і як теократичний правитель, який диктував прихильникам норми поведінки в різних сферах життя. У 630—631 pp. мусульмани під керівництвом Мухаммеда підпорядкували Мекку і значну частину Аравії; Мухаммед став главою теократичної держави. Мусульманами, особливо шиїтами, високо шанується дочка Мухаммеда — Фатіма, дружина його двоюрідного брата Алі.