ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Ісус Христос

Ісус Христос — згідно з традиційним християнським віровченням, Боголюдина, яка поєднує в собі божественну та людську природу; в одній особі Бог-Син, Логос, «що не має ні початку днів, ні кінця життя» — і людина, яка мала етнічну приналежність, вік і тілесні прикмети, той, що народився і в кінці помер на хресті (хоч народженню передує чудо непорочного зачаття, а за смертю слідує чудо Воскресіння). Для ісламу Ісус Христос -- один з пророків (Іса), які передували Мухаммеду. З точки зору історичної науки, він — релігійний діяч, який діяв в іудейському середовищі першої половини І ст. н. е., проповідував в Галілеї та інших землях палестинського ареалу і був страчений римською окупаційною владою близько 30 р. н. є. Ранніх нехристиянських джерел, пов'язаних з життям Ісуса Христа, дуже мало. Його характеристика у єврейського історика І ст. н. є. Йосипа Флавія є більш пізньою вставкою. Вона звучить так: «У цей час жила мудра людина, яку прозивали Ісус. Спосіб життя його був гідним, і він був відомий своєю доброчесністю; і багато які люди з іудеїв і з інших народів стали його учнями. Пілат засудив його до розп'яття і смерті, але ті, хто стали його учнями, не відреклися від його учення; вони розповіли, що він явився їм через три дні після розп'яття і був живим. Вважали, що він був Месія...».