Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Гладіатори

Гладіатори (лат. gladiator, від gladius — меч) — у Стародавньому Римі раби; військовополонені та інші особи, яких примушували битися на арені цирку між собою або з дикими звірами. Звичай гладіаторських боїв виник з етруських обрядів ритуальних вбивств рабів і військовополонених під час поховань знаті. Перші гладіаторські бої відбулися у Римі в 264 р. до н. є. Навчалися гладіатори в спеціальних школах (у Римі, Капуї, звідки почалося повстання Спартака, у Пренесті та Александра). Важкоозброєні гладіатори носили імена народів, з яких вони походили — фракійці, самніти, галли.

Існували також такі розряди гладіаторів: веліти — ті, що билися дротиками; ретіарії (рибаки) — які билися з тризубом і металевою сіткою; бестіарії — які билися з дикими звірами; андабати — які виступали в шоломах з прорізами для очей; дімахери — які змагалися без щита і шолома з двома кинджалами; еквіти — які билися на конях зі списом, мечем і невеликим круглим щитом; естуарії — які змагалися на бойових колісницях, керованих візниками; лакварії — які ловили арканом; лухорії — які билися дерев'яним мечем або затупленою зброєю; петніарії — які билися бичем або палицею.

Влаштовувалися і морські бої. У період імперії виступ починався урочистим ходом гладіаторів з вітальними криками Ave Caesar, moritori te salutant — «Хай живе Цезар, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе». Битву починали поставлені парами один проти одного лухорії і петніарії. Переможений гладіатор підіймав вгору вказівний палець як знак прохання про помилування.

Якщо глядачі (або іноді тільки імператор) щадили його, то підіймали вгору великий палець або махали хустками. Великий палець, направлений вниз, означав смерть. Гладіатор міг заслужити і звільнення від служби після вдалих виступів. Такі відставні гладіатори називалися рудіаріями, свою бойову зброю вони присвячували храму Геркулеса. Від початку V ст. бої гладіаторів були заборонені.