Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Диктатор

Диктатор (лат. Dictor — той, що говорить) — у Стародавньому Римі (в республіканські часи) вищий екстраординарний магістрат, який призначався у разі крайньої зовнішньої або внутрішньої небезпеки, коли виникала потреба у відродженні царського єдиноначальства. Рішення про призначення диктатора приймав сенат, а призначав його один з консулів. Диктатор отримував владу на 6 місяців. Він мав вищий імперій і 24 ліктори (помічники), йому підкорялися всі посадові особи, крім народних трибунів. Проти вироків диктатора не допускалася апеляція. Перший диктатор з плебеїв з'явився у Римі в 356 р. до н. є. Диктатура практикувалася з 501 р. До н. є. до кінця II Пунічної війни. Була скасована законом Антонія після вбивства Цезаря в 44 р. до н. є.