Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Претори

Претори (лат. praetores, від praeitor — той, що йде попереду, ватажок) — вищі (після консулів) римські магістрати, які відали судочинством; спочатку — збірна назва вищих римських посадових осіб: диктатора і консулів. З 242 р. до н. є. нарівні з «міським претором», який займався позовами між громадянами, у центуріатних коміціях щорічно обирався «претор для чужоземців», який розбирав справи між римськими громадянами і негромадянами, а також між негромадянами, які проживали в Римі. Після появи римських провінцій (з 227 р. до н. є.) почали обирати додатково двох, а потім (з 197 р. до н. є.) — чотирьох нових преторів, які управляли цими провінціями як намісники.

За часів Сулли (82 р. до н. е.) у преторів відібрали управління провінціями. Всі претори, крім міського претора і претора для чужоземців, стали головами судів присяжних, створених Суллою. Після року служби в Римі колишні претори відправлялися як пропреторы управляти провінціями. Кількість преторів за Сулли зросло до 8, в епоху Імперії — до 18.