Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Консул

Консули (лат. consules) — верховні магістрати Стародавнього Риму. Після падіння царської влади (509 р. до н. е.) в центуріатних коміціях терміном на 1 рік обиралися два консули, котрі володіли успадкованою від царів верховною владою (імперієм), яка містила в собі вищі військові, судові і адміністративні повноваження. Спочатку консули обиралися тільки з числа патриціїв, але з 367 р. до н. є. — також з числа плебеїв. Поява нових магістратур — цензури (443 р. до н. є.) і претури (367 р. до н. є.) — позбавила консулів обов'язків проводити перепис (ценз), стежити за поведінкою громадян і завідувати судочинством. Але всі ординарні магістрати, виключаючи народних трибунів, підпорядковувалися консулам, які відповідали за безпеку Римської держави.

У воєнні часи консули проводили військовий набір, призначали значну кількість офіцерів і очолювали армію. У мирний час здійснювали нагляд за іншими магістратами, проводили вибори магістратів, головували на засіданнях сенату і народних зборах, пропонували проекти законів. У період імперії консулів призначав імператор; вони користувалися повагою, але не реальною владою.