Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Арістотель

Арістотель (384—322 pp. до н. є.) — знаменитий давньогрецький філософ, вчений-енциклопедист, учень Платона і його великий ідейний супротивник («Платон мені друг, але істина дорожче»). У 335 р. до н. є. заснував свою школу — Лікей. Був вихователем Александра Македонського, засновником формальної логіки. Твори Арістотеля охоплюють всі галузі тогочасних знань.

«Перша філософія» (пізніше названа метафізикою) містить учення про основні принципи буття. Джерелом руху і мінливого буття філософ вважав вічний і нерухомий «розум», або нус (початковий двигун). У природі виділяв такі рівні: неорганічний світ, рослини, тварини, людина. Розум, на його думку, відрізняє людину від тварини. Центральним принципом етики є розумна поведінка, поміркованість. Людина, за Арістотелем, — істота суспільна. Найкращі форми держави — це монархія, аристократія, поміркована демократія, найгірші — тиранія, олігархія, охлократія (влада натовпу).

Сутність мистецтва — наслідування (імітація), мета трагедії як виду мистецтва — «очищення» духу. Основні твори: «Органон», «Категорії», «Про тлумачення», «Аналітика», «Топіка», «Метафізика», «Фізика», «Про виникнення тварин», «Про душу», «Етика», «Політика», «Риторика», «Поетика».