Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Платон

Платон (бл. 427—347 pp. до н. є.) — великий давньогрецький філософ; народився на острові Егіна (або в Афінах). Рано познайомився з філософією Геракліта, вивчав Парменіда, Зенона і піфагорійців. Багато уваги приділяв поезії. Познайомившись з Сократом, присвятив себе виключно філософії і став його відданим другом. Після смерті Сократа Платон переїхав в Мегари, відвідав Кірену, Єгипет, Південну Італію, Сицилію і повернувся в Афіни, де заснував власну школу — Академію. Майже всі твори Платона написані у формі діалогів. У центрі його «Апології Сократа» знаходиться проблема несумісності індивідуальної доброчесності та існуючого державного ладу. Він пише також промови, які увійшли потім у діалоги «Менексен», «Федр», «Бенкет». Після цього Платон пише «Федона», починає роботу над «Державою», створює «Евтіде-ма», «Харміда» і «Дісйда».

У своїх творах Платон розвинув основні тенденції попередньої філософії: зіставлення божественної і людської мудрості, учення про безсмертя душі і про належне виховання філософа, переконання в необхідності виховування людей. Платон порівнює людську душу з колісницею, в яку запряжені білий і чорний коні (благородна і негідна основа в людині), керовані візником (розумом). Коли візнику вдається упокорити негідне начало, душа може піднятися і разом з богами споглядати справжнє буття. Окрім душ богів Платон нараховує 9 розрядів людських душ мудреця, царя, практичного діяча, цілителя людських тіл, віщуна, поета і художника, ремісника, софіста, тирана), а також душі тварин («Федр»). Трьом основам душі — жадобі, запалу і розсудливості — відповідають чесноти: поміркованість, мужність і мудрість. їхнє узгодження породжує справедливість як в окремій людській душі, так і в державі, яка влаштована за таким же принципом: у ній працюють ремісники, їх захищають мужні воїни, а управляють всім мудрі правителі-філософи («Держава»).

Платон детально регламентує виховання, починаючи з дитячого віку, підкреслює наявність не тільки добрих, але і злих поривів у людській душі. У результаті він пропонує сувору систему покарань і повністю заперечує індивідуальну ініціативу, не санкціоновану законом. Платон чітко продумав два своїх грандіозних проекти: ідеальний державний устрій і законодавство, якому «навряд чи коли-небудь випаде зручний випадок для здійснення». Створена ним філософська школа — єдина, яка проіснувала до кінця античності (закрита едиктом імператора Юстініана в 529 p.).