Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Піфагор

Піфагор Самоський (бл. 570—497 pp. до н. є.) — давньогрецький філософ, релігійний і політичний діяч, засновник піфагореїзму, математик. На знак протесту проти тиранії Полікрата покинув батьківщину, острів Самос; відвідав Єгипет, Вавилон і оселився в місті Кротон (Південна Італія), де заснував свою філософсько-релігійну школу. Помер в Метапонті, куди переселився в кінці життя. Піфагору приписується вивчення властивостей цілих чисел і пропорцій, доказ теореми, яка носить його ім'я (теорема Піфагора) тощо.

Піфагор говорив про безсмертя душі, про її втілення після смерті і подальше відродження на землі у тварині, яка відповідає характеру і поведінці людини. З цим уявленням пов'язане учення Піфагора про тіло як темницю душі. Мета наукових досліджень, за Піфагором, — пізнання небесної гармонії, закони якої можна зрозуміти, вивчаючи числа і геометрію. Звідси — обожнювання Піфагором чисел. Довершеною фігурою Піфагор вважав кулю і тому уперше висловив припущення про кулясту форму Землі.