Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Фалес

Фалес (бл. 624 — бл. 546 pp. до н. є.) — давньогрецький філософ і вчений, засновник так званої іонійської (мілетської) школи, родоначальник античної філософії і науки; шанувався як один з «семи мудреців». Діоген Лаертський повідомляє, що Фалес встановив тривалість року і розділив його на 365 днів. За словами Геродота, у 585 р. до н. є. мудрець передбачив повне сонячне затемнення. З творів, що приписуються Фа-лесу, жоден до нас не дійшов; їхній зміст відомий тільки з переказів пізніших авторів. Арістотель приводить 4 тези, які можуть належати Фалесу: 1) усе утворилося з води; 2) земля плаває по воді, мов дерево; 3) усе наповнено богами або душа »розлита» у Всесвіті; 4) магніт має душу, оскільки рухає залізо. Усе розмаїття явищ і речей Фалес зводив до єдиної першооснови, якою вважав воду. Відрізняючи душу від тіла, душевне життя від природних процесів, Фалес, услід за Гомером, уявляв душу у вигляді тонкої ефірної речовини. Він вважав, що душа, як активна сила і носій розумності та справедливості, причетна до божественного (розумного і прекрасного) стану речей. За свідченням Прокла, Фалес перший став доводити геометричні теореми.