ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Еллінізм

Еллінізм — термін, яким визначають період в історії Стародавньої Греції і країн Східного Середземномор'я від часів походів Александра Македонського (334—323 pp. до н. є.) до остаточного завоювання Близького Сходу Римом (ЗО р. до н. е.). Термін еллінізм ввів у науку в 1830-х роках німецький вчений Й. Г. Дройзен. В історіографії античності єдиної точки зору на еллінізм не існує. Дройзен розумів еллінізм як поширення грецької (еллінської) культури серед країн і народів Середземномор'я. Пропонувалося також розглядати еллінізм як етап в історії античного світу. Але більшість істориків дотримується концепції К.К.Зельїна, який розглядав еллінізм як складне соціально-економічне, політичне і культурне явище, що характеризується синтезом грецької культури і культур країн Сходу, а сам період — як якісно новий етап у розвитку рабовласницьких відносин античного світу.