КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА

Рок-музика

Рок-музика (англ. rock music, від rock — розгойдуватися) — різновид сучасної поп-музики, який бере свій початок від пісенно-танцювальних жанрів негритянського міського фольклору 20—30-х pp. XX ст., ритм-енд-блюзу і рок-н-ролла. Важливими характеристиками рок-музики є її соціальні функції, форми існування (від аматорських груп до професійних колективів), технічне оснащення (застосування електричного і електронного посилення і перетворення звуку), експресія вокального та інструментального інтонування.

З музичного боку найбільш характерними ознаками можна вважати наявність в ній трансформованих елементів блюзу в поєднанні зі специфічною ритмікою. Рок-музика сформувалася в Великобританії і США на рубежі 50—60-х років. З моменту своєї появи рок-музика нерідко ставала компонентом молодіжної культури, виражаючи властивий їй нонконформістський пафос. Разом з тим значна частина рок-музики знаходиться в рамках «масової культури».

Рок-музика являє собою складний конгломерат течій, що виділилися за музичними і позамузичними ознаками: приналежності до певних соціально-культурних рухів (наприклад, психоделічний рок, панк-рок), вікової орієнтації (рок для підлітків, для дорослих), динамічної інтенсивності (хард-рок, хеві метал), технічної оснащеності (електронний рок), взаємодії з тими або іншими музичними традиціями і стилями (бароко-рок, джаз-рок, фолк-рок та інші), місцю в системі художньої культури (рок-авангард, поп-рок). Важливе значення для рок-музики має візуальний чинник: манера поведінки музикантів, їх стиль життя, сценічне оформлення рок-шоу, нові жанри візуальної подачі рок-музики (відео-кліпи).