Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА

Kубрик Стенлі

Kубрик Стенлі (26 липня 1928 — 7 березня 1999) — американський кінорежисер. Дитяче захоплення фотографією вже в 17-літньому віці привело Кубрика до лав фотографів-професіоналів і в штат журналу «Лук». У1950 р. Кубрик йде з журналу і здійснює мрію дитинства — знімає свій перший (поки що документальний) фільм «День бою» (1951). У 1953 р. дебютує художнім фільмом «Страх і бажання». У1954 р. разом із продюсером Дж. Б. Харрісом організував виробничу кінокомпанію і через рік випустив фільм «Поцілунок убивці», де знов виступив як продюсер, сценарист, оператор і монтажер. Кримінальна драма «Вбивство» (1956) уперше привернула до нього увагу критики.

Подією став його наступний фільм — антивоєнна драма «Шлях слави» (1957). Протягом двох років Кубрик не мав роботи, і в 1960 р. був змушений закінчувати початий Е. Манном монументальний фільм «Спартак» за сценарієм Г. Фаста. Незважаючи на його успіх у прокаті, Кубрик в 1961 р. переїхав до Англії. У 1962 р. режисер виступив з екранізацією гучного роману В. Набокова «Лоліта». Вимушене через цензурні міркування коректування образу головної героїні пом'якшило акценти та інтонації Набокова, і критика заговорила про схильність Кубрика до «чорного гумору».

Наступний фільм режисера — «Лікар Стрейнджлав, або Як я перестав боятися і полюбив атомну бомбу» (1964). Цей фільм висміював фанатизм і тупість «яструбів» з обох боків «залізної завіси». Чергова картина Кубрика, грандіозна фантастична епопея «Космічна Одіссея, 2001» (1968, за А. Кларком), завоювала премію «Оскар» за використання спецефектів та комбіновані зйомки і стала еталоном науково-фантастичного фільму. Найбільш значна робота Кубрика «Механічний апельсин» (1971, за А. Берджесом) підводить підсумок авторським роздумам про сучасну цивілізацію, людську мораль ї соціальні перспективи суспільства. Неймовірна у своїй абсурдній жорстокості «одіссея» молодого злочинця Алекса дозволила поєднати в одному фільмі стилістику «чорної» комедії та драми, перетворюючи героя з ката в жертву і навпаки. У 1970-ті роки Кубрик звернувся до жанрів екранізації («Баррі Ліндон», 1975, за У. Теккереєм) і «фільмів жахів» («Сяйво», 1980, за С. Кінгом), домагаючись все більшої пластичної досконалості в зображенні внутрішнього світу людини і його підсвідомості. Стрічка «Цільнометалева оболонка» (1987) присвячена темі війни у В'єтнамі і засудженню мілітаризму. Після довгої перерви в 1997 р. Кубрик поставив сімейну драму «Широко закриті очі». Картина вийшла на екрани вже після смерті режисера.