МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

СНО-1 і СНО-2

СНО-1 і СНО-2—договори про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО) між СРСР і США. Договір СНО-1 підписаний у Москві 31.07.1991. Передбачав скорочення кожною стороною загальної кількості носіїв — міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), балістичних ракет підводних човнів (БРПЧ) і стратегічних бомбардувальників (СБ) до 1600 одиниць; гранична кількість ядерних зарядів не повинна була перевищувати 6000 одиниць. Система контролю за виконанням Договору включає проведення взаємних перевірок на місцях базування, повідомлення про виробництво, випробування, пересування, розгортання і знищення СНО. У травні 1992 представники Росії, Білорусії, Казахстану, України і США підписали в Лісабоні протокол до Договору про СНО, за яким Білорусія, Казахстан і Україна зобов'язалися в найкоротший термін приєднатися до Договору про непоширення ядерної зброї 1968 р. як неядерні держави. Договір СНО-2 між Росією і США був підписаний у Москві 3.01.1993. Сторони зобов'язалися до 2003 р. скоротити арсенали своїх стратегічних озброєнь на 2/3 від рівня січня 1993 р. До 2003 р. кількість ядерних боєголовок кожної сторони не повинна була перевищувати 3000—3500 одиниць.