Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КРАЇНИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Державні перевороти у Афганістані

У липні 1973 р. Мухаммад Дауд здійснив державний переворот в Афганістані, країна була оголошена республікою. Прийнята в 1977 р. конституція декларувала введення в країні однопартійної системи правління. Президент Дауд висунув амбіційні плани економічного розвитку, але його автократичний уряд зустрів протидію як лівих інтелектуалів та армії, так і правої племінної верхівки, яка не бажала посилення контролю з боку центральної влади. Головною організацією на лівому фланзі політичного спектру була Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), заснована в 1965 р.

У1967 р. вона розкололася на прорадянську фракцію «Парчам» і більш радикальну фракцію «Хальк», але обидві вони об'єдналися в 1976 р. у своєму протистоянні режиму Дауда. У квітні 1978 p., після того як Дауд виступив з нападками на НДПА, крайнє ліве крило сухопутних сил і офіцери — військові льотчики скинули його режим. Дауда разом із сім'єю та вищими сановниками було убито. Президентом Афганістану, проголошеного демократичною республікою, став лідер НДПА Hyp Мухаммад Таракі. Улітку Таракі та його заступник Хафізулла Амін, що входили до фракції Хальк, почали звільнятися від провідних членів фракції «Парчам», які перебували в колишньому уряді. Таракі висунув програму революційних перетворень, включаючи земельну реформу, ліквідацію неписьменності й забезпечення емансипації жінок.

У кінці 1978 р. ці кроки підштовхнули ісламських фундаменталістів й племінну знать на повстання. До літа 1979 р. праві сили контролювали вже значну частину сільських районів країни. У вересні Таракі був усунутий і страчений. Його замінив Амін, який вжив енергійних заходів, щоб придушити бунтівників, і чинив опір радянським спробам примусити його проводити більш помірковану політику. Однак становище кабульської влади продовжувало погіршуватися. 25 грудня 1979 р. радянські десантники вторглися в Афганістан і швидко взяли під контроль Кабул та інші важливі міста. Аміна було убито 27 грудня, і президентом країни проголошено Бабрака Кармаля, лідера фракції «Парчам» в НДПА. Кармаль відмовився від репресивної політики режиму Аміна і обіцяв здійснювати соціальні й економічні перетворення, враховуючи норми ісламу та звичаї країни. Проте йому не вдалося примирити повстанців з правого табору, і уряд продовжував залежати від підтримки СРСР. Присутність радянських військ зробила режим Кармаля непопулярним серед афганських націоналістів. У подальші роки військові зіткнення на території Афганістану викликали серйозні демографічні й економічні потрясіння. Бл. 4 млн. біженців мігрували в Пакистан і ще 2 млн. в Іран. Принаймні 2 млн. селян перебралися до Кабула та інших міст. Майже 2 млн. афганців було убито, не враховуючи 2 млн. поранених та інших постраждалих.