Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

«Оксамитова революція» в Чехословаччині

З січня по вересень 1989 р. в Празі проходили численні демонстрації протесту, усі вони були придушені поліцією, а лідери дисидентів періодично зазнавали арештів. Студентська демонстрація 17 листопада 1989 p., удень 50-ї річниці студентських виступів проти нацистів, призвела до побиття і винесення смертних вироків, закриття всіх чеських вузів, проявів жорстокості з боку влади. У подальші дні студенти університету і представники художньої інтелігенції почали страйк. 20 листопада було створено союз усіх опозиційних сил країни, що отримав у чеських землях назву «Громадський форум» (ГФ), а в Словаччині — «Громадськість проти насильства» (ГПН), під керівництвом драматурга і правозахисника В. Гавела, учасника руху «Хартія 77», який неодноразово зазнавав арештів. Поступово протест, що поширювався, 25 листопада досяг кульмінації, коли на мітинг у Празі зібралося 750 тис. чоловік, а загальний страйк протесту 27 листопада охопив усю країну. Внаслідок цих подій найбільш одіозні партійні лідери та міністри в уряді подали у відставку, і було сформовано новий коаліційний уряд.

На початку грудня було відмінено зафіксоване в конституції положення про «керівну» роль КПЧ, а тижнем пізніше президент Гусак подав у відставку. 28—29 грудня 1989 р. федеральні збори, що стали представницьким органом після відставки багатьох комуністів і кооптації (уведення) до їх складу членів ГФ і ГПН, обрали В. Гавела президентом Чехословаччини, а А. Дубчека — головою.

У лютому 1990 р. Гавел відвідав Москву і прийняв вибачення радянського уряду за збройне вторгнення 1968 p., а також отримав обіцянку про вивід з Чехословаччини всіх радянських військ до липня 1991 р. У наступному місяці федеральні збори узаконили приватне підприємництво і схвалили приватизацію державних промислових підприємств. 20 квітня 1990 р. федеральні збори з поваги до національних почуттів словаків змінили офіційну назву Чехословаччини, яка стала називатися Чеською і Словацькою Федеративною Республікою (ЧСФР). 8 і 9 червня відбулися перші після 1946 р. вільні вибори, в яких взяли участь 96% виборців. Кандидати від ГФ і ГПН перемогли з великою перевагою, отримавши більше ніж 46% голосів і більшість у федеральних зборах. Комуністи посіли друге місце, набравши майже 14% голосів, а коаліція з угруповань християнських демократів зайняла третє місце. 5 липня 1990 р. нові федеральні збори переобрали Гавела на пост президента республіки на дворічний термін, а Дубчека — на пост голови зборів. У кінці літа і восени 1990 р. проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акту про передачу основних повноважень республікам.

У березні 1991 р. ГПН розкололася, і найбільш численна з груп, що відкололася, оформилася в партію «Рух за демократичну Словаччину» (РЗДС). Потім стався розкол в рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадської демократичної партії (ГДП). У червні 1991 р. переговори між лідерами Чехії і Словаччини поновилися, керівництво ГДП звернулося до розгляду варіанту «оксамитового розлучення». У червні 1992 р. відбулися загальні вибори. РЗДС отримав більшість голосів у Словаччині, а ГДП — в чеських землях.

Пропозицію РЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і РЗДС домовилися про. розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992 р. 17 липня 1992 р. Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. У жовтні федеральні збори передали значну частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 р. федеральні збори ЧСФР з перевагою в три голоси ухвалили Закон про припинення існування чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 р. ЧСФР припинила своє існування, а її державами-наступниками з 1 січня 1993 р. стали Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР).