ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Реформи Солона

Солон (бл. 640 — 559 pp. до н. є.) — політик, реформатор і поет давніх Афін, один із «семи мудреців». На початку VI ст. до н. є. Афіни роздирало протистояння аристократії, що зосередила у своїх руках владу, і більшості населення, обтяженого боргами (через що багато хто потрапив у залежність від кредиторів і навіть позбавився волі). У 594 р. до н. є. афіняни обрали Солона архонтом і доручили йому проведення політичних і економічних реформ в інтересах демосу. Солон ввів закон про свободу заповіту, відмінив борги, добився звільнення тих, хто вже потрапив в рабство за борги, і заборонив надалі робити позики під заставу особистої свободи. Інші економічні реформи заохочували розведення в Аттіці маслин, а також стимулювали ремесла і торгівлю в Афінах (для чого іноземним ремісникам надавалося афінське громадянство). Розпочалося карбування монети, яка успішно конкурувала з монетою інших грецьких держав. Що стосується управління, то Солон встановив в Афінах нову систему, пов'язавши права громадян на участь у виборах і заняття політичною діяльністю з їхнім прибутком. Пентакосіомедимни (п'ятисотлірники, 1-й клас) і вершники (2-й клас) могли засідати в Раді та займати найвищі посади. Зевгіти (3-й клас) могли займати нижчі посади і входити в Раду (буле), у той час як найбідніші громадяни, або фети (4-й клас), могли брати участь тільки в народних зборах. Рада (відома під назвою Ради чотирьохсот) також являла собою одне з нововведень Солона; члени Ради щорічно обиралися 4 афінськими філами, по 100 чоловік від кожної філи. Третім напрямом реформ було нове законодавство. Солон створив й апеляційний суд — геліею, яка була фактично народними зборами, на яких розглядалися оскарження вироків.