СРСР ТА ПОСТРАДЯНСЬКІ РЕСПУБЛІКИ

Хрущов Микита Сергійович

Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — радянський державний і політичний діяч, Герой Радянського Союзу (1964), Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961). Походив з родини селян. З 1909 р. слюсар на заводах і шахтах Донбасу. У 1928 р. завідуючий організаційним відділом ЦК КП(б) України, з 1929 р. навчався в Промисловій академії. З 1931 р. на партійній роботі в Москві, з 1935 р. — перший секретар Московського комітету і Московського міського комітету ВКП(б). У 1938, березні 1947 pp. і в грудні 1947—1949 pp. — перший секретар ЦК КП(б) України, одночасно в 1944—1947 pp. — голова Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) Української РСР.

У Велику Вітчизняну війну член військових рад ряду фронтів, генерал-лейтенант (1943). З 1949 р. секретар ЦК і перший секретар Московського комітету ВКП(б). З 1953 р. Перший секретар ЦК КПРС, одночасно в 1958—1964 pp. - голова Ради Міністрів СРСР. Член ЦК КПРС в 1934—1966 pp., член Політбюро (Президії) ЦК в 1939—1964 pp. Один з ініціаторів «відлиги» у внутрішній і зовнішній політиці, реабілітації жертв репресій; зробив спробу модернізувати партійно-державну систему, обмежити привілеї партійного і державного апарату, поліпшити матеріальне становище і умови життя населення, зробити суспільство більш відкритим. На XX (1956) і XXII (1961) з'їздах КПРС виступив з різкою критикою культу особистості та діяльності Й. В. Сталіна. Однак збереження в країні тоталітарного режиму — придушення інакомислення, розстріл робітничих демонстрацій (Новочеркаськ, 1962 p.), свавілля відносно інтелігенції, втручання в справи інших держав (збройна інтервенція в Угорщині, 1956 p.), загострення військового протистояння з Заходом (берлінська, 1961 p., і карібська, 1962 p., кризи), а також політичне прожектерство (заклики «наздогнати і перегнати Америку!», обіцянки побудувати комунізм до 1980 р.) робили його політику непослідовною. Невдоволення державного і партійного апарату призвело у 1964 р. до зміщення Хрущова з усіх постів, які він посідав.