Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МІЖНАРОДНІ СТОСУНКИ В 30-ті РОКИ XX ст.

Пакт Молотова — Ріббентропа

Пакт Молотова — Риббентропа — укорінена в суспільно-політичній і історичній літературі назва радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 p., особливо його секретного додатку, підписаного В. М. Молотовим і І.Ріббентропом від імені своїх урядів і держав. Існування секретного протоколу тривалий час заперечувалося радянською стороною, і тільки в кінці 1980-х років минулого століття цей факт був визнаний і став надбанням світової громадськості. До часу підписання пакту Німеччина анексувала Судети, включила Чехію і Моравію до складу рейху як Протекторат Богемія і Моравія.

Забезпеченню міжнародної безпеки й боротьбі з німецькою агресією повинні були служити московські переговори між СРСР, Англією і Францією, які завершилися прийняттям проекту угоди про взаємодопомогу 2 серпня 1939 p., але проект так і не став реальною угодою, оскільки жодна зі сторін не виявляла зацікавленості, висуваючи явно неприйнятні умови. Рішення припинити переговори з Англією і Францією і укласти з Німеччиною договір про ненапад було прийнято Сталіним і Молотовим. Обидві сторони мали різні цілі, укладаючи цей договір. Гітлер гарячково готував напад на Польщу і вважав, що цей договір виключить для Німеччини загрозу війни на два фронти в Європі, оскільки Сталін, за його розрахунками, зацікавлений в захопленні територій колишньої Російської імперії і буде прагнути отримати таку можливість завдяки договору з Німеччиною. Сталін розглядав договір як шанс здійснити свої агресивні наміри, уникнувши збройного конфлікту, і можливість готуватися до воєнних дій, які неминуче повинні будуть розпочатися. 20 серпня 1939 р. Гітлер, що вже призначив напад на Польщу на 1 вересня, подав Сталіну телеграму, в якій наполягав на найшвидшому укладенні договору і просив прийняти не пізніше 23 серпня рейхсміністра закордонних справ для підписання як пакту про ненапад, так і додаткового протоколу. За договором, підписаним 23 серпня 1939, сторони зобов'язалися всі спори і конфлікти між собою «вирішувати виключно мирним шляхом через дружній обмін думками». У другій статті договору говорилося, що «у випадку, якщо одна зі сторін, що домовляються, виявиться об'єктом воєнних дій з боку третьої держави, інша сторона, що домовляється, не буде підтримувати ні в якій формі цю державу». Іншими словами, СРСР не буде допомагати можливим жертвам агресії фашистського рейху. Договір мав «секретний додатковий протокол» про розмежування «сфер впливу» в Східній і Південно-Східній Європі.

Передбачалося, що у разі війни Німеччини з Польщею німецькі війська можуть просунутися до так званої «лінії Керзона», інша частина Польщі, а також Фінляндія, Естонія, Латвія і Бессарабія признавалися «сферою впливу» СРСР. Доля Польщі буде вирішена «шляхом дружньої обопільної згоди». Договір був ратифікований Верховною Радою СРСР через тиждень після його підписання. На інший день після ратифікації договору 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. СРСР повинен був відповідно до домовленостей також ввести свої війська в Польщу, однак Молотов просив невеликої відстрочки, заявивши послу Німеччини в СРСР В. Шуленбургу, що оскільки польська держава розвалюється,- Радянський Союз повинен прийти на допомогу українцям і білорусам, яким «загрожує» Німеччина; це дозволяло Радянському Союзу не виглядати агресором.

17 вересня 1939 р. польський кордон перетнули частини Червоної Армії, і, таким чином, СРСР, по суті, вступив у Другу світову війну. Польща перестала існувати як держава. Всупереч нормам міжнародного права результати її розгрому були закріплені в новому договорі «про дружбу і кордон», підписаному Молотовим і Ріббентропом 28 вересня 1939 р. Договір ізолював СРСР від сил, що боролися проти фашизму. На території СРСР була заборонена будь-яка антифашистська пропаганда. У Німеччини і СРСР з'явився спільний кордон, і питання про напад одного з партнерів на іншого стало питанням часу.