Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МІЖНАРОДНІ СТОСУНКИ В 30-ті РОКИ XX ст.

Мюнхенський договір 1938 р.

Мюнхенський договір 1938р., «мюнхенська змова» — угода про приєднання прикордонних земель Чехословаччини, населених німцями (переважно судетськими німцями), до нацистської Німеччини, підписана 30 вересня 1938 р. на конференції в Мюнхені представниками Великобританії (Н. Чемберлен), Франції (Е. Даладьє), Німеччини (А. Гітлер) та Італії (Б. Муссоліні). Була результатом агресивної політики Гітлера, що проголосив ревізію Версальського мирного договору з метою відновлення німецького рейху, — з одного боку, і підтриманої США англо-французької політики «заспокоєння», з іншого. Чехословаччина, яка стала незалежною державою після розпаду Австро-Угорщини, за Версальським договором мала 14 млн. чоловік населення, з якого бл. 3,3 млн. складали компактно проживаючі етнічні, так звані судетські німці.

Судети відносилися до найбільш промислово розвинених районів Чехословаччини. У цьому регіоні діяла профашистська судето-німецька партія, яка вимагала спочатку національної автономії Судетів, а потім безпосереднього включення цієї області в рейх. Гітлер, який із самого початку своєї політичної діяльності вимагав возз'єднання з Німеччиною «трьох з половиною мільйонів німців, відрізаних від своїх співвітчизників групою божевільних політиків у 1919 p.», неодноразово робив спроби здійснити цю вимогу. 30 травня 1938 р. він оголосив наказ про захоплення Чехословаччини не пізніше 1 жовтня 1938 р. (операція «Грюн»), а у вересні на з'їзді НСДАП в промовах Гітлера і Геббельса прозвучали недвозначні попередження про «звільнення німців», що пригноблюються, і ліквідацію чехословацької держави. Західні держави, які продиктували в свій час умови Версальського договору, відповіли мовчанням на новий факт порушення Німеччиною взятих на себе міжнародних зобов'язань. У цій ситуації уряди Великобританії і Франції вважали, що тільки політика «заспокоєння», тобто задоволення домагань Гітлера, може врятувати Європу від нової війни.

15 вересня в Берхтесгадені відбулася зустріч прем'єр-міністра Великобританії Чемберлена з Гітлером («Берхтесгаденська зустріч»). 18 вересня Англія і Франція пред'явили президенту Чехословаччини Е. Бенешу ультиматум про передачу Німеччині заселених німцями територій, який був прийнятий ним 21 вересня. У Чехословаччині це призвело до зміни уряду, був оголошений загальний страйк, проведені демонстрації протесту. 22 вересня відбулася нова зустріч Чемберлена з Гітлером у Бад-Годесберзі (Годесберзькі переговори), де Гітлер висунув нові вимоги до Чехословаччини. Скориставшись моментом, свої територіальні домагання висловили Польща (р-н Ользе) та Угорщина (Закарпатська Україна). Це дозволило Гітлеру прикрити анексію Судетів «міжнародним» характером вимог до Чехословаччини. У цій ситуації з ініціативи Муссоліні була скликана нарада представників Англії, Франції, Німеччини та Італії в Мюнхені, де 30 вересня 1938 р. було підписано Мюнхенську угоду. За цією угодою Німеччина діставала право на анексію Судетської області, а також тих районів, де німецьке населення перевищувало 50%. Додатково була прийнята декларація, в якій Великобританією і Францією давалися гарантії новим кордонам Чехословаччини. Уряд Чехословаччини підкорився прийнятій у Мюнхені угоді, і 1 жовтня 1938 р. німецькі війська окупували Судети.

У результаті Чехословаччина втратила бл. 1/5 своєї території, бл. 5 млн. населення (з них 1,25 млн. чехів і словаків), а також 33% промислових підприємств. Приєднання Судетів до Німеччини стало вирішальним кроком на шляху до остаточної ліквідації державної самостійності Чехословаччини, яка сталася в березні 1939 р.