Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА ТЕХНІКИ

Реріх Микола Костянтинович

Реріх Микола Костянтинович (27 вересня (9 жовтня) 1874, Петербург — 13 грудня 1947, Наггар, долина Кулу, штат Пенджаб, Індія) — російський живописець, театральний художник, археолог, мандрівник, письменник, філософ-містик. Один з найяскравіших і популярних майстрів російського символізму і модерну, людина-легенда. З 1920-х pp. жив у Індії. Емоційні, барвисто-декоративні композиції, навіяні історією Давньої Русі («Гонець», 1897), індійською й тібетською природою та міфологією («Пам'ятай», 1945). Реріх розглядав історію та природу як процес єдиної «космічної еволюції». У1924—1928 pp. спільно з Ю. М. Реріхом і в 1934—1935 pp. здійснив експедиції в Індію, Китай, Монголію та інші країни Центральної і Східної Азії (книги «Серце Азії», 1929, «Брами в майбутнє», 1936). Ініціатор руху на захист пам'яток культури (у 1954 р. укладено Міжнародний пакт Реріха з охорони культурних цінностей); заснував Інститут гімалайських досліджень «Урусваті» (1929—1942; спільно з Ю. М. Реріхом). Збірник віршів «Квіти Морії», 1921; прозаїчні книги есеїстського і щоденникового характеру: «Шляхи Благословення», 1924, «Твердиня Полум'яна», 1932, «Непорушне», 1936, «Алтай-Пмалаї», російською мовою — у 1974 р. У Москві створений Міжнародний центр Реріхів (1992; раніше називався Радянський фонд Реріхів).