РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА ТЕХНІКИ

Структуралізм

Структуралізм — напрям у гуманітарному знанні, що сформувався в 20-х pp. XX ст. і пов'язаний з використанням структурного методу, моделювання, елементів семіотики, формалізації й математизації в лінгвістиці, літературознавстві, етнографії, історії тощо. Об'єкт дослідження структуралізму — культура як сукупність знакових систем (мова, наука, мистецтво, міфологія, мода, реклама). Основа структурного методу — виявлення структури як відносно стійкої сукупності відносин; визнання методологічного примату відносин над елементами в системі; часткове відсторонення від розвитку об'єктів (примат синхронії над діахронією). У більш вузькому значенні — науково-філософська течія, що набула найбільшого поширення в 1960-х pp. у Франції (К. Леві-Строс, М. Фуко, Р. Барт, Ж. Дерріда; особлива течія — т. зв. генетичний структуралізм Л. Гольдмана).