Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Видатні Українці: Довідник

Клавдія Шульженко (1906—1984)

Талант цієї чудової артистки був таким, що, раз проспівавши пісню, вона робила її «своєю», абсолютно неповторною.

Клавдія Шульженко народилася в Харкові, у сім’ї бухгалтера управління Південної залізниці Івана Шульженка. За її власним визнанням, мрія стати артисткою зародилася у неї ще до того як вона вперше побувала в справжньому театрі. Помітивши музичну обдарованість дочки, батько віддав її до відомого музичного педагога І. Чемізова, котрий навчив її основам техніки співу. Однак у приватній гімназії Драшковської, де навчалася Клавдія, її улюбленим предметом була словесність. Вона знала на пам’ять тисячі рядків віршів і захоплено декламувала за будь-якої слушної нагоди, продовжуючи мріяти про сцену.

Навесні 1923 року шістнадцятирічна Клавдія вирушила до харківського театру Синельникова «найматися в актриси» і, на власне здивування, була прийнята в трупу. У театрі вона пройшла гарну акторську школу, але потяг до сольних виступів на естраді виявився сильнішим. У тому ж році Шульженко дебютувала як співачка, виконавши романс в одному із спектаклів. У 1928 році вона вирушила до Ленінграда, вирішивши завоювати північну столицю як естрадна співачка. І після першого ж виступу в концерті, присвяченому Дню друку, прокинулася відомою. На неї посипалися запрошення антрепренерів.

У 1930 році Шульженко вийшла заміж за Володимира Кораллі, молодого джазового музиканта і композитора, а в 1931 році в Ленінградському мюзик-холі відбулася прем’єра спектаклю «Умовно вбитий», де Шульженко зіграла провідну жіночу роль. Музику до вистави написав Дмитро Шостакович, а диригував оркестром Ісаак Дунаєвський. Уже в цей час слухачі та глядачі змусили співачку зробити вибір, який визначив її естрадну долю. Найбільший успіх вона мала, виступаючи з ліричними піснями. У 1936 році Шульженко знялася в кінокомедії режисера Иогансона «На відпочинку», і платівка «Пісня Тоні» з цього фільму стала її дебютом у звукозаписі. У січні 1940 року в Ленінграді було створено джаз-оркестр під керуванням Клавдії Шульженко і Володимира Кораллі, який швидко набув величезної популярності та проіснував до 1945 року.

З перших же днів війни оркестр було перетворено на фронтовий джаз-ансамбль, із яким співачка виступала перед бійцями на передовій. За час блокади Ленінграда вона дала більше 500 концертів. У ці дні народилися такі пісні, як «Синий платочек», «Давай закурим», «Друзья-однополчане», які миттєво набули всенародної любові. 9 травня 1945 року Шульженко була відзначена орденом Червоної Зірки — нагородою, що дається лише за бойові заслуги.

У повоєнні роки співачка перебувала на вершині популярності. Розпочалося її плідне співробітництво з композитором І. Дунаєвським, який створив такі шлягери свого часу, як «Шкільний вальс» і «Лист матері». Однак пізніше вона знову повертається до репертуару військових років. Величезний резонанс мали її виступи в 1965 році на Першому фестивалі радянської естрадної пісні, які стали своєрідними моноспектаклями і надовго запам’яталися глядачам.

Наприкінці 70-х років співачка полишала виступати з сольними програмами, однак продовжувала працювати з фірмами звукозапису, створюючи нові платівки. Одна з найпопулярніших пісень її тогочасного репертуару — «Вальс про вальс» Е. Колмановського на вірші Є. Євтушенка. Навіть сьогодні важко знайти людину старшу тридцяти, котра не змогла би заспівати її мелодію.

Померла Клавдія Шульженко 17 червня 1984 року в Москві. Її могила знаходиться на Ново дівичому цвинтарі.