Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Марія Заньковецька (1854—1934)

Марія Адасовська народилася в мальовничому селі Заньки, розташованому неподалік від Ніжина, у родині збіднілих поміщиків. Скромним Занькам судилося прославитися — вперше вступивши в 1882 році в професійну театральну трупу, майбутня видатна акторка взяла сценічним псевдонімом ім’я улюбленого села і стала Заньковецькою. Марія навчалася в приватному пансіоні в Чернігові. Науки давалися їй легко, але найбільше вона любила імпровізувати на уроках танців і заняттях пантомімою. З віком з’ясувалося, що Марія має чудовий голос — сильне та звучне сопрано.

Коли дівчині виповнилося шістнадцять, вона почала мріяти про консерваторію, але батьки і чути не хотіли про сценічну кар’єру для дочки. Тому їй довелося обмежитися участю в аматорських спектаклях у Ніжині. У 17 років юна красуня стала дружиною молодого артилерійського офіцера Хлистова і опинилася разом із чоловіком у Бессарабії замість класів Петербурзької консерваторії. Саме в цей час відбулася її зустріч із Миколою Тобілевичем, яка круто змінила все її подальше життя. Незабаром Хлистова перевели до Фінляндії, і у Марії з’явилася можливість брати уроки співу. Голос її викликав захоплення у викладачів, але, на жаль, вона захворіла на дифтерит, після якого про оперну кар’єру довелося забути. Залишалася драматична сцена — і пристрасть до театру змусила її залишити сім’ю. 27 жовтня 1882 року відбувся дебют Марії Заньковецької в Єлисаветграді, в ролі Наталки Полтавки. Відтепер її домом став перший професійний український театр під керівництвом М. Кропивницького.

Успіх був величезний. У наступні роки Заньковецька працювала в кращих українських трупах М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Її мистецтво мало величезну життєву силу, тому що його джерелом було глибоке розуміння найпотаємніших прагнень простих людей. Акторка найширшого творчого діапазону, Заньковецька зіграла більше тридцяти ролей у п’єсах класичного українського репертуару. Щирість переживань, глибина проникнення в образ, блискуча майстерність перевтілення — все це принесло видатній акторці всенародну славу.

Після революції, продовжуючи грати на сцені, Марія Заньковецька взяла діяльну участь у створенні нового українського театру. Вона очолювала Народний театр у Ніжині, разом із П. Саксаганським організувала Народний театр у Києві, на основі якого у 1922 році було створено театр ім. М. Заньковецької, який нині працює у Львові. До 1932 року велика акторка жила в Ніжині, виїжджаючи з улюбленого міста лише на гастролі.

Щира художня людина, яка прожила творче та жертовне життя на сцені, Марія Заньковецька вперше в усій красі та широті представила українське театральне мистецтво по всій Росії та завоювала гарячу любов глядачів.