Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Дмитро Бортнянський (1751—1825)

Геніально обдарований композитор і диригент Дмитро Бортнянський народився в Глухові, в сім’ї православного шляхтича. Початкову музичну освіту він здобув у Глухівській співочій школі, заснованій гетьманом Данилом Апостолом у 1730 році. У хлопчика виявився надзвичайно сильний і чистий голос, і незабаром його було відправлено до Петербурга. Там Дмитро продовжував навчання у придворного капельмейстера, італійця Бальдассаре Галуппі, а коли той повертався на батьківщину, за наказом імператриці Єлизавети, молодий композитор вирушив разом із ним. Протягом десяти років він удосконалювався у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі, у прославленому театрі «Сан Бенедетто» було поставлено його опери «Креонт» і «Алкід».

Повернувшись до Росії у віці 28 років, Бортнянський стає керівником придворної капели, до складу якої входили майже виключно випускники Глухівської школи. У 1782 році була надрукована його «Херувимська» — чудовий твір духовної музики, а потім і триголосний хор «Нехай здійсниться молитва моя». Таким чином, Дмитро Бортнянський став першим композитором у Росії, чиї твори почали друкуватися великими накладами. Під керівництвом Бортнянського придворна капела досягла нечувано високого рівня, а сам він у цей період створив безліч вокальних творів, кілька опер, і пасторальну комедію «Свято сеньйора», які мали гучний успіх.

Але шедеврами композитора були твори хорової духовної музики, які увійшли до золотого фонду світової музичної культури. Загалом ним написано 35 чотириголосних хорових концертів, 10 концертів для двох хорів, 14 чотириголосних концертів «Тебе Бога хвалимо», 29 окремих літургічних пісень, триголосну літургію, духовні твори для жіночого хору. Цими творами Бортнянського захоплювалися Людвіг Ван Бетховен і Гектор Берліоз, цю оцінку поділяли багато композиторів 19 століття, у тому числі й Петро Чайковський.

Незважаючи на те що Дмитро Бортнянський жив далеко від батьківщини, його творчість корінням сягає в давню музичну культуру України, у її традиції, які згодом знайшли розвиток у творчості таких музикантів, як М. Лисенко, М. Леонтович, Б. Лятошинський.

Видатний український композитор помер у 1825 році в Петербурзі, не закінчивши роботи над повним зібранням своїх творів, яке було видано лише в 1882 році.