Видатні Українці: Довідник

Микола Гоголь (1809—1852)

Микола Гоголь народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був нащадком козацького полковника часів Богдана Хмельницького, Остапа Гоголя. Згодом він став прототипом легендарного образа Тараса Бульби, створеного письменником. Дитинство Гоголя пройшло в селі Василівці (нині Гоголеве), у маєтку батьків. Початкову освіту майбутній письменник здобув у Полтавському повітовому училищі, а потім навчався в Ніжинській гімназії вищих наук.

Любов до української мови, вражаюче відчуття слова проявилися в Гоголя в дуже ранньому віці. Він захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв і приказок, матеріалів для словника української мови. Ще в студентські роки, внутрішньо заперечуючи різним проявам зла та соціального безладу, юнак готував себе до такої діяльності, яка «була б по-справжньому корисною для людства». У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, а роком пізніше з’явився його перший твір — поема «Ганц Кюхельгартен». У 1830 році журнал «Вітчизняні записки» опублікував повість «Басаврюк, або Вечір напередодні Івана Купала», першу із циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Публікації супроводжував гучний успіх. Романтичний дух повісті, поетичність, неповторний колорит, глибоке знання народної творчості дозволили авторові створити переконливу картину дійсності, що переплітається з вимислом.

Туга за Україною і відраза до чиновницького Петербурга змусили Гоголя наприкінці 1833 року почати клопотатися про місце професора історії Київського університету. Однак турботи виявилися марними.

Розквіт його творчості в другій половині 30-х років був пов’язаний уже не з прозою, а з драматургією. Грандіозний успіх соціальної комедії «Ревізор» (1836 р.) приніс письменникові матеріальну незалежність, і після прем’єри Гоголь вирушає за кордон. Він подовгу мешкає в Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, продовжуючи письменницьку працю. Саме там було створено славнозвісну поему-роман «Мертві душі», яка вийшла друком у 1842 році.

Останні роки життя великого письменника були сповнені драматичних пошуків Істини, підсумок яких він втілив у творах незвичайного жанру — «Вибраних місцях із листування з друзями» (1847 р.) і «Роздумах про Божественну Літургію» (1848 p.),які донині залишаються одним із найвищих зразків духовної прози.

У 1848 році Гоголь повернувся на батьківщину і продовжив роботу над другим томом «Мертвих душ», однак незадовго до смерті рукопис продовження великого роману був ним спалений. Тяжка хвороба через чотири роки обірвала життя Гоголя.

Сучасник писав: «Росія, котра прочитала “Мертві душі“, вже ніколи не могла бути такою, як колись, — вона змінилася назавжди, незворотно і невпізнанно». Обдарований винятковим талантом українець усією своєю творчістю довів, що велична імперська ідея російського самодержавства насправді — примара, фантасмагорія, мара. Книги Гоголя, особливо «Тарас Бульба», протягом десятиліть надихали борців за національне, соціальне та духовне звільнення України. Вони послідовно руйнували «змову брехні», на якій трималася держава Романових — ось чому заслуги письменника перед сучасною незалежною Україною неоціненні.