Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

ЗІРКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З моменту входження до складу Речі Посполитої Україна опинилася під прямим впливом західноєвропейської культури. Ідеї італійського Відродження — дух гуманізму і шанування творчої міці та розуму людини — проникали в Україну протягом століть, а прагнення до єдності із Заходом знайшло чимало прихильників серед політичних і релігійних діячів. У той же час зберігся вплив православ’я та національних культурних цінностей. Уже в 17 столітті майже все населення України було писемнним, включаючи і жінок. Видну роль у розвитку культури українського народу відіграло поширення друкарства і створення великих бібліотек гетьманами і представниками козацької старшини. Тому в другій половині 18 століття в Україні почала формуватися українська літературна мова, було започатковане вивчення історичної та культурної спадщини, звичаїв і традицій, з’явилися великі літературні твори, написані національною мовою. Крок за кроком українці усвідомлювали себе як єдине ціле, як народ, що має власну територію, мову, культуру, мистецтво і науку. І багато в чому ми зобов’язані цим нашій літературі.

Микола Гоголь і Тарас Шевченко відкрили Україну для всього людства і водночас відкрили найвищі досягнення людського духу для України. їхня творчість іще довго хвилюватиме і бентежитиме наших співвітчизників — місце видатних витворів цих митців і мислителів не на полицях із томами музейної класики, а в серці нашого народу. А на рубежі 19 і 20 століть дві геніальні особистості увійшли в історію української культури — Іван Франко та Леся Українка. їхнє високе та мужнє слово пролунало в українських землях і стало невід’ємною частиною світової літератури. Франко і Леся донесли до найвіддаленіших куточків нашої планети громадські й естетичні ідеали нації, прославили творця цих високих ідеалів — український народ. Обидва зазирали далеко в майбутнє, передчуваючи прийдешні катаклізми та революційні бурі, але зберегли віру в людину, у її високе покликання, у торжество християнських цінностей та істин.

У 30-ті роки 20 століття українська культура знову опинилася в трагічному становищі. Діяльність митців потрапила під невсипущий контроль комуністичного режиму. Для придушення вільної думки та найменших натяків на опір були розгорнуті масові репресії в середовищі інтелігенції. Між 1933 і 1954 роками було репресовано 238 українських письменників і театральних діячів. їхні книги вилучалися з бібліотек і знищувалися, але і в цих найжорстокіших умовах живе слово правди знаходило шлях до читачів і глядачів.

Короткий період «відлиги», що припав на кінець 50-х — початок 60-х років, мав величезне значення для нашої культури. У пресі з’явилися імена тих, про кого ми сьогодні говоримо як про класиків 20 століття. І хоча жива творчість надзвичайно важко пробивала собі дорогу, ідеали свободи слова, совісті, достоїнства людської особистості знову стали головною темою творчості кращих представників українського мистецтва.