Видатні Українці: Довідник

Володимир Вернадський (1863—1945)

Ім’я Володимира Вернадського, творця вчення про біосферу та ноосферу, основоположника науки біогеохімії, широко відоме в усьому світі. Він походив з української сім’ї, що належала до старовинного козацького роду. Батько майбутнього вченого очолював кафедру в Київському університеті. Через чотири роки після народження сина сім’я переїхала до Харкова. Як і багато молодих українців, Володимир був небайдужим до вітчизняної історії та культури, однак під впливом батька обрав природничі науки. Блискуче закінчивши фізико-математичний факультет Петербурзького університету і одержавши ступінь кандидата наук, він залишився при університеті для підготовки до професури.

Іще наприкінці 19 століття Вернадський почав дослідження хімічного складу земної кори, атмосфери і гідросфери, ролі та значення радіоактивних елементів в еволюції живих істот. Філософський склад розуму і широта наукового світогляду дозволили вченому зробити глибокі узагальнення про роль живих організмів у розвитку нашої планети.

Під час Лютневої революції в Росії Вернадський завдяки своєму науковому авторитету став членом Тимчасового уряду. Жовтневий більшовицький переворот 1917 року він сприйняв із обуренням, а коли за розпорядженням В. Леніна розпочалися переслідування супротивників нової влади, учений переїхав до Полтави. Із приходом до влади гетьмана Скоропадського він отримав запрошення до Києва, де й очолив комісію з організації Академії наук і Національної бібліотеки. 13 вересня 1918 року Володимира Вернадського було обрано першим президентом УАН.

Із установленням радянської влади в Україні становище академії різко погіршилося. Вести наукову працю в обстановці розрухи та «воєнного комунізму» було неможливо. У 1922 році Вернадському вдалося здобути відрядження для читання лекцій з геохімії у Сорбонському університеті (Франція), де він провів наступні чотири роки. Цей період був одним із найбільш плідних у його науковій діяльності. Після повернення він опублікував монографії «Біосфера» і «Нариси геохімії», які стали класикою наукової думки 20 століття. Його ідеї на багато десятиліть випередили свій час і вже в наші дні стали основою для розв’язання глобальних проблем людства.

У тридцятих роках Вернадському вдалося уникнути «чисток» і репресій. На початку війни він був евакуйований до Казахстану, де і пройшли останні роки його життя. У 1944 році було опубліковано його останню працю — «Кілька слів про ноосферу». В ній учений розвинув і конкретизував запроваджене ним поняття ноосфери — вищого ступеня розвитку природи, пов’язаного з розумною діяльністю в ній людства.

Видатний дослідник природи та філософ помер в евакуації 6 січня 1945 року.