Видатні Українці: Довідник

Микола Терещенко (1819—1903)

У 19-му столітті з середовища українських різночинців вийшли не лише діячі науки, літератори та ідеологи національного відродження. Розвиток промисловості вивів на історичну арену фігуру освіченого підприємця, чиї зусилля були спрямовані не лише на нагромадження капіталу, але й на благо України та її народу.

Рід Терещенків походить із Глухова. Першим його видатним представником був Артемій Терещенко (1794—1877). Виходець із селян, він займався комерцією, торгував лісом і хлібом, став бургомістром Глухівського магістрату і здобув дворянство. Микола Терещенко, старший син Артемія, розбагатів на військових поставках у період Кримської війни, а потім почав викуповувати землі поміщиків на Лівобережжі та створювати зразкові господарства по вирощуванню цукрового буряка та виробництву цукру.

Це принесло молодшому Терещенку колосальні прибутки — він швидко став одним з найбагатших людей Російської імперії. Водночас він займався громадською діяльністю, піклувався про розвиток народної освіти в Україні, будував і фінансував лікарні для найбідніших верств населення.

Після реформи 1861 року Микола Терещенко перебрався до Києва і придбав просторий будинок на бульварі Тараса Шевченка. Сюди було перевезено його художню колекцію, яка вже в той час була однією з найбільших і продовжувала поповнюватися. Ця колекція стала основою чотирьох сучасних київських музеїв: музею ім. Т. Шевченка, що нині знаходиться в колишньому будинку Терещенка, Національного художнього, Російського мистецтва та Музею західного та східного мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків. Доступ до своєї колекції Терещенко відкрив для всіх бажаючих. Пізніше його сини Іван і Олександр продовжували поповнювати колекцію за рахунок полотен переважно українських художників.

Крім численних пожертвувань на користь міста, Терещенко фінансував будівництво Маріїнського дитячого притулку, нічліжного будинку, безкоштовної лікарні, Києво-Печерської гімназії, комерційних шкіл. Він також пожертвував 150 тисяч рублів на будівництво Київського політехнічного інституту.

Помер Микола Терещенко в 1903 році в Києві, але поховали його в Глухові, місті, чиїм почесним громадянином він був. Все зібране він заповів місту Києву, і нині ці шедеври можна побачити в столичних музеях.