Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Видатні Українці: Довідник

Ганна Кузьміна-Каравасва (мати Марія) (1891—1945)

Життєвий подвиг матері Марії описаний у десятках книг, але далеко не кожний знає про українське коріння Єлизавети Пиленко — це прізвище вона носила в дівоцтві.

Батько Єлизавети, юрист, був вихідцем зі стародавнього запорізького козацького роду і агрономом за покликанням. У 1905 році він був призначений директором Нікітського ботанічного саду в Ялті. Після смерті батька сім’ї Пиленків довелося перебратися до Петербурга, де Єлизавета закінчила приватну гімназію і вступила на філософське відділення Бестужевських курсів. У 1910 році вона вийшла заміж за Д. В. Кузьміна-Караваєва, юриста за освітою, близького до літературних кіл. У 1912 році вийшла друком перша книга віршів Єлизавети Кузьміної-Караваєвої «Скіфські черепки», а в 1916 році побачив світ збірник віршів «Руф».

Інтерес до соціал-демократичних ідей поєднувався в молодої поетеси з глибоким проникненням у духовний світ людини, у її стосунки з Богом. Вона стала першою жінкою, яка заочно вивчала богослов’я в Петербурзькій духовній академії і закінчила її. Після Лютневої революції Єлизавета вступила до партії есерів, а в лютому 1918 року навіть була обрана міським головою міста Анапи.

У 1919 році Єлизавета Кузьміна-Караваєва разом із другим чоловіком і дочкою емігрувала з країни, охопленої громадянською війною. У Парижі вона продовжувала літературну та релігійно-філософську діяльність, опублікувала автобіографічний роман і ряд життєписів святих. У 1931 році її було обрано секретарем «Російського студентського християнського руху», створеного для допомоги емігрантам із Росії, а роком пізніше розлучилася з чоловіком і прийняла чернечий постриг.

Православних монастирів в еміграції не існувало, і матері Марії належало здійснити своє чернецтво, живучи в миру. Організація «Православна справа», яку вона очолила, створила кілька притулків, гуртожитків і дешевих їдалень, швейну майстерню і санаторій для туберкульозних хворих. А в роки Другої світової війни, після окупації Парижа німцями, мати Марія переховувала у себе втікачів-військовополонених і партизанів, налагодила тісний зв’язок з організаціями французького Опору і рятувала від загибелі євреїв. В одному з її притулків був збережений архів письменника Івана Буніна.

У лютому 1943 року мати Марія була заарештована гестапо. Її відправили до в’язниці у форті Роменвіль, потім до табору Комп’єнь у Франції, звідти — до Німеччини, до страшного концтабору Равенсбрюк. 31 березня 1945 року, у переддень свята Великодня, вона обмінялася одягом і табірним номером із російською дівчиною, яку повинні були відправити до газової камери, і прийняла смерть замість неї.

Це трапилося за добу до того, як на настійну вимогу Міжнародного Червоного Хреста почалося звільнення ув’язнених, вивезених із Франції.