Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Християн Раковський (1873—1941)

Українцям є за що поважати і пам’ятати Християна Раковського, політичного діяча радянської держави, котрий, незважаючи на свої переконання, зумів перешкодити намірам Москви перетворити Україну на один із регіонів Росії.

Раковський народився в болгарській поміщицькій родині в Південній Добруджі (Румунія) і був румунським підданим. Справжнє його ім’я Кристю Георгієв Станчев. Юнаком він емігрував до Швейцарії, де пристав до соціал-демократичного руху, потім навчався у Франції, брав участь у студентському русі. В 1904 році Раковський заснував Соціалістичну партію Румунії, а в 1914 році — Об’єднану соціалістичну партію Балкан.

В 1917 році він приєднався до більшовиків і протягом шести наступних років працював в Україні. Підкоряючись партійній дисципліні, обіймав різноманітні посади — від голови ВНК в Одесі та Севастополі до керівника дипломатичних місій на переговорах у Брест-Литовському і при укладенні миру між Українською державою та Росією. З утворенням УРСР був призначений головою Ради народних комісарів і народним комісаром закордонних справ.

Спочатку Раковський був настроєний ворожо до української культури та мови. Йому траплялося навіть у пресі називати українську націю «інтелігентською вигадкою». Однак із 1920 року його погляди радикально змінюються. Він різко критикував Й. Сталіна, котрий на той час був наркомом національностей, за втручання у внутрішні та зовнішні справи УРСР, а в грудні 1922 року, у момент створення СРСР, відстоював самостійність України зі збереженням за нею прав на дипломатичні зв’язки та зовнішню торгівлю. Високе становище в партії, європейська популярність і неабиякий інтелект, а також особиста близькість до лідерів більшовицької партії — Леніна і Троцького, дозволяли Раковському домагатися поставлених цілей.

У 1923 році його було зміщено з поста голови Рад наркому України і призначено послом СРСР спочатку в Англії, а потім у Франції. У 1928 році, коли почалася внутрішньопартійна боротьба за владу та репресії проти прихильників Троцького, Раковського було виключено з партії та відправлено у заслання. У 1934 році він «визнав помилки» і зміг повернутися до Москви, але через два роки був заарештований і засуджений на одному з публічних сталінських процесів над «ворогами народу».

Помер Християн Раковський у таборі на околицях міста Орла в Росії.