Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Видатні Українці: Довідник

Іван Виговський (?—1664)

Іван Виговський, один із спадкоємців Хмельницького, гетьман України в 1657—1659 роках, народився на Київщині на початку 17-го століття, в православній шляхетській родині. Освіту майбутній гетьман одержав у Києво-Братському колегіумі, вільно володів церковнослов’янською, польською, латинською та російською мовами, був умілим каліграфом.

Військову кар’єру Виговський почав у війську Речі Посполитої і незабаром відзначився в боротьбі проти турків. Близько 1638 року він стає писарем комісара Речі Посполитої при Війську Запорізькому. Можливо, саме тоді Виговский познайомився з Богданом Хмельницьким, який виконував обов’язки генерального писаря Січі. Це врятувало йому життя: залишаючись на польській службі, Виговський брав участь у битві при Жовтих Водах і був захоплений у полон татарами. Бранця викупив сам Хмельницький, після чого Виговський присягнув йому на вірність — і жодного разу не порушив присяги.

Іван Виговський став особистим писарем гетьмана і супроводжував його у всіх походах. Згодом він почав одержувати все більше дипломатичних доручень, з якими успішно справлявся, і це дозволило йому зробити блискучу кар’єру. Незабаром він стає генеральним писарем і главою Генеральної канцелярії — фактично міністром закордонних і внутрішніх справ водночас. Ним було створено потужний і ефективний механізм керування козацькою державою. Не останню роль зіграв Виговський у створенні військової розвідки та контррозвідки в Україні, його агенти працювали в Польщі, Швеції, Туреччині, Австрії, Литві, Чехії, у Криму і на Балканах.

У 1654 році Виговський стає одним із найпалкіших прихильників військово-політичного союзу з Москвою. Але після того як Росія зрадила Україну і в 1656 році уклала одностороннє перемир’я з Польщею, Виговський зрозумів свою помилку і почав створювати антипольську коаліцію, до якої увійшли Швеція, Трансільванія і Бранденбург.

Після смерті Хмельницького доля відвернулася від козацької держави. В 1657 році Івана Виговського обрали гетьманом, і Україна одержала видатного лідера — досвідченого політика, умілого адміністратора і дипломата, хороброго воєначальника. Незважаючи на це становище в країні погіршувалося на очах — Москва безцеремонно втручалася у внутрішні справи України. Це змусило Виговського укласти Гадяцький договір 1658 року, за яким Україна повинна була ввійти до складу Речі Посполитої як незалежне Велике князівство Російське. Спалахнула російсько-українська війна, у ході якої Виговський завдав російським військам нищівної поразки під Конотопом. Однак народ не міг змиритися з Гадяцьким договором — і в самій Україні спалахнуло повстання. Гетьманові довелося скласти свої повноваження.

Останні роки життя Іван Виговський провів старостою в Барі, містечку в Київському воєводстві. Але подих історії наздогнав його і тут. У цей час на Правобережжі спалахнуло чергове антипольське повстання, і захоплений поляками проводир повстанців назвав Виговського одним із таємних керівників підпілля. Колишнього гетьмана було схоплено і 16 березня 1664 року розстріляно.