Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Видатні Українці: Довідник

Петро Конашевич Сагайдачний (бл. 1560—1622)

Один із найвидатніших проводирів козацтва Петро Сагайдачний народився в місті Самборі на Галичині. Він походив із сім’ї небагатого шляхтича й одержав гарну освіту — учився в Острозькій школі, як і Северин Наливайко, а потім у школі Львівського братства. Замолоду Сагайдачний служив домашнім наставником у родовитого магната в Києві. У 1596 році після Брестської унії, яка фактично поставила православ’я поза законом, він написав полемічний твір «Пояснення про унію», після чого втік на Січ, тому що повсюди почалися переслідування православних.

Дуже скоро він уславився серед своїх соратників. Під керівництвом Петра Сагайдачного козаки здійснили чимало вдалих походів на Крим і Туреччину. В 1616 році загін під його командуванням узяв Варну, Синоп і Кафу — найбільший тогочасний ринок рабів. Було звільнено десятки тисяч полонених. У 1618 році гетьман Сагайдачний у складі війська королевича

Владислава взяв участь у поході на Москву, захопивши ряд міст і розгромивши ополчення князів Пожарського і Волхонського.

Але не лише військова удача супроводжувала гетьмана. Сагайдачний став відомим як заступник і захисник православ’я. Разом з усім Військом Запорізьким він вступив до Київського братства, а в 1620 році за сприяння козацької старшини, православної шляхти і Києво-Печерського монастиря таємно відновив православну ієрархію, на чолі якої був поставлений Іов Борецький.

Козаки на чолі з Сагайдачним зіграли вирішальну роль у відбитті турецької навали на Польщу в 1621 році. Військо турецького султана, яке той рушив у похід проти поляків, налічувало 300 тисяч турків і 100 тисяч татар. Під час вирішальної битви під Хотином, де сорокатисячний загін козаків прийняв на себе головний удар ворогів, Сагайдачний зазнав поранення отруєною стрілою, яке виявилося смертельним.

Великий гетьман, котрий дістав прозвання «наставника козацтва», похований у Богоявленській церкві київського Братського монастиря. Перед смертю він заповів усе своє майно на потреби православної церкви, освіти та благодійності.