Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

В'ячеслав Чорновіл (1937—1999)

Один із засновників національно-визвольного руху «шістдесятників», в’язень таборів, творець «Народного Руху України», передчасно загиблий В’ячеслав Чорновіл став символом прориву країни до демократії та незалежності.

Народився він у селі Єрки в Черкаській області. В 1946 році пішов до школи — відразу в другий клас, тому що читав із чотирьох років, і закінчив її із золотою медаллю. В 1955 році вступив до Київського державного університету на філологічний факультет, а потім перевівся на факультет журналістики. Уже в студентські роки багато писав, публікувався в періодичній пресі.

З липня 1960 року Чорновіл розпочав працювати на Львівській студії телебачення, одночасно виступав як літературний критик і публіцист. Для продовження літературознавчої роботи в 1963 році переїхав до Києва і тут разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком та іншими представниками інтелігенції взяв участь у русі «шістдесятників». Талановитий організатор і активіст, він відразу ж став одним із лідерів боротьби за відродження України.

За участь у правозахисному русі Чорновола було піддано численним допитам і обшукам, а за відмову дати свідчення проти друзів одержав три місяці ув’язнення. У відповідь на репресії Чорновіл опублікував документальне дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору?» — видатний зразок політичної публіцистики, а за документальний збірник про політичні арешти в Україні «Горе від розуму» в 1967 році був засуджений на три роки таборів суворого режиму. Після звільнення Чорновіл розпочав випуск підпільного журналу «Український вісник», у якому публікувалася хроніка національного опору, а в 1972 році був знову заарештований і засуджений до 6 років таборів і 3 років заслання.

У таборі Чорновіл здобув прізвисько «Зеківський генерал» — як організатор акцій протесту та лідер боротьби за права політичних в’язнів. Майже половину строку провів у штрафних ізоляторах. У 1978 році був переведений до Якутії на положення засланця, а в 1980 році знову заарештований за публікацію за кордоном матеріалів про методи боротьби за статус політв’язня і засуджений до п’яти років позбавлення волі. Звільнили його через три роки, але без права в’їзду в Україну.

У 1985 році, повернувшись на батьківщину, В’ячеслав Чорновіл став ініціатором створення Українського гельсинського союзу — першої громадської організації в Україні, що відкрито виступила проти комуністів. З моменту створення «Народного Руху України» (1989 р.) Чорновіл був його керівником, а з обранням депутатом Верховної Ради став лідером його радикально-демократичної частини. Був кандидатом у президенти України, набрав більше 23 % голосів виборців.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл за досі не з’ясованих обставин загинув у автокатастрофі під Борисполем неподалік від Києва. За заслуги перед незалежною українською державою йому було посмертно присвоєне звання Героя України.