Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Видатні Українці: Довідник

Катерина Білокур (1900—1961)

Майстер народного декоративного живопису Катерина Білокур, широко відома далеко за рубежами України, народилася в селі Богданівна Пирятинського повіту Полтавської губернії в заможній селянській сім’ї. Малювати дівчинка почала у віці 13—14 років. Батьки поставилися до її захоплення без схвалення і ніяк його не заохочували. В 1922 році Катерина вирушила до Миргорода, щоб вступити до технікуму художньої кераміки, але там з’ясувалося, що у неї немає навіть документа про семирічну освіту, а на малюнки дівчини навіть не глянули. Ще одна спроба вступити до Київського театрального технікуму виявилася марною. І все ж Катерина не відмовилася від мрії стати художником. Вона вирішує навчатися самостійно, позаяк їй повсюди відмовляють.

Азів живописної техніки її навчив художник-аматор І. Калита; пензлі, підрамники, ґрунт Катерина виготовляла власноруч. І от у 1934 році вона створює «Берізку» — одну з трьох вражаючих картин, які принесли їй всесвітню популярність. Через рік з’являються на світ «Квіти під тином» — іще один шедевр.

У 1939 році в її долю втрутився випадок. Почувши по радіо українську пісню у виконанні Оксани Петрусенко, Катерина, вражена її голосом, надсилає співачці листа, супроводивши його малюнком на клаптику полотна. Малюнок уразив співачку. Вона звернулася до відомих художників і до Центру народної творчості, а в 1940 році в Полтаві відкривається персональна виставка геніальної самоучки з Богданівни.

Успіх був нечуваний, критики побачили в живописі Катерини вплив «малих голландців», імпресіоністів і постімпресіоністів, яких до того часу жителька далекого села ніколи не бачила.

У повоєнні роки Катерина Білокур один за одним створює свої кращі твори, які отримує Музей українського народного декоративного мистецтва, де й сьогодні зберігається найбагатша колекція живопису художниці. Ці картини не вкладаються ні в один із відомих жанрів, і найкраще їхній жанр визначила сама Білокур: «картина-казка».

У 1954 році три картини художниці — «Цар-Колос», «Берізку» і «Колгоспне поле» — побачив на міжнародній виставці в Парижі Пабло Пікассо. Назвавши Катерину Білокур «геніальною», метр модернізму додав: «Якби у нас була художниця такого рівня майстерності, ми б змусили заговорити про неї весь світ!».