Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Олександр Архипенко (1887—1964)

У нацистській Німеччині твори Олександра Архипенка знищували, у більшовицькій Україні таврували як «прогнилий формалізм», а на Венеціанському Бієналле 1920 року не допустили до експонування як «спотворення образу людини, створеної за образом Божим». Сьогодні колекціонери та музеї всього світу полюють за творами українського «Пікассо в скульптурі». А от що писав сам скульптор: «...Помиляємося, коли думаємо, що наближаємося до природи, якщо точно відтворюємо картоплину або оголену натуру. Відтворення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб уподібнитися до природи, — це винаходити. Винаходити протягом усього життя».

Творець європейського кубізму в скульптурі народився в Києві в 1887 році. У 1902—1905 роках навчався в Київському художньому училищі, потім — у Московському училищі живопису, а з 1908 року — у Паризькій художній школі. В 1912 році відбулася перша виставка скульптора в Хагені (Німеччина), і в тому ж році він заснував власну Школу мистецтв — спочатку в Парижі, потім у Берліні, а пізніше в Нью-Йорку.

З 1924 року Архипенко оселився в США. До цього часу він уже був визнаним відкривачем нових стилів і напрямків у скульптурі 20 століття. Він запровадив у скульптуру нові виразні елементи — увігнутості, отвори і порожнечі, синтетичні об’ємні рухливі конструкції, створив прозору і забарвлену пластику, запатентував «архіпетуру» — подобу сучасних рекламних «бігбордів». Одночасно скульптор працював і в традиційній манері: брав участь в оформленні українського павільйону на Всесвітній виставці в Чикаго в 1934 році, виставив у ньому скульптурні портрети Святого Володимира, Тараса Шевченка й Івана Франка.

В Україні творчість О. Архипенка донині залишається маловідомою, а найбільші центри сучасного мистецтва — такі, як Центр Помпіду в Парижі, галерея Гугенхайма та Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, музеї Стокгольма, Берліна, Москви, — вважають за честь експонувати його скульптурні композиції. Ім’я Архипенка стоїть в одному ряду з такими «китами» європейського модернізму, як А. Матіс, Ф. Леже, Г. Брак, К. Малевич.