Видатні Українці: Довідник

Алла Горська (1929—1970)

Видатна українська художниця-монументалістка Алла Горська народилася в Ялті. Її батько Олександр Горський був одним із організаторів радянської кіноіндустрії й директором Ялтинської кіностудії. У 1932 році сім’я переїхала до Москви, а потім — до Ленінграда. Батько майбутньої художниці став директором студії «Ленфільм».

Після початку війни одинадцятирічна Алла з матір’ю і старшим братом, котрий пізніше загинув в ополченні, опинилися в оточеному Ленінграді. їм довелося пережити дві страшні блокадні зими, і лише влітку 1943 року вдалося евакуюватися до Алма-Ати. У 1946 році Алла Горська вступила до Київської художньої школи ім. Шевченка і закінчила її із золотою медаллю. Це відкрило їй дорогу на факультет живопису Київського художнього інституту. Закінчивши його, молода художниця працювала в області станкового і монументального живопису, брала участь у виставках, випробовувала себе як театральний художник.

У період «відлиги» Алла Горська стала одним із організаторів клубу творчої молоді «Сучасник» (1959—1964), брала участь у пошуках місць поховання жертв сталінського терору в Києві, чим привернула до себе увагу спецслужб. У 1964 році з групою молодих художників Горська створила у вестибюлі Київського університету монументальний вітраж «Шевченко. Мати». У першу ж ніч після відкриття адміністрація університету ломами та кувалдами знищила цей твір, оголосивши його ідейно ворожим. Горську виключили із Спілки художників.

У 1965 році було заарештовано багато друзів і знайомих художниці, і для неї цей рік став початком активної діяльності в русі опору. На процесі проти В’ячеслава Чорновола в 1967 році, який проходив у Львові, Алла Горська разом із групою киян заявила протест проти незаконного ведення судового слухання, а в 1968 році підписала лист на адресу керівництва ЦК КПРС і радянської держави з вимогою припинити процеси за сфальсифікованими обвинуваченнями. Тоді працівники КДБ почали поширювати в Києві чутки про існування «підпільної бандерівської організації», одним із керівників якої називали Аллу Горську.

В останні місяці життя за нею відкрито велося стеження, ночами регулярно лунали дзвінки з погрозами та лайкою. 28 листопада 1970 року Аллу Горську було вбито на дачі у Василькові Київської області. Її похорон перетворився на мітинг протесту української інтелігенції. Розслідування, проведене в незалежній Україні в 90-х роках, підтвердило причетність радянських спецслужб до загибелі художниці.

Творча спадщина Алли Горської включає десятки монументальних фресок — яскравих самобутніх творів, створених під впливом традицій українського народного живопису та українського авангарду 20-х років. Багато які з них знаходяться у містах Донбасу — в Києві художниці забороняли працювати і виставлятися.