Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Зінаїда Серебрякова (1884—1967)

Зінаїда Серебрякова була однією з перших уродженок України, чиє ім’я увійшло в історію сучасного мистецтва.

Народилася вона в маєтку Нескучне під Харковом, у родині Бенуа-Лансере, яка дала світу уславлених художників, скульпторів, архітекторів і навіть акторів. У 1900 році Зінаїда закінчила жіночу гімназію і вступила до художньої ніколи, заснованої княгинею М. К. Тенішевою. В 1902—1906 роках молода художниця навчалася в Італії й у Франції. У 1905 році Зінаїда Лансере вийшла заміж за Бориса Серебрякова і узяла його прізвище.

Ще в перших учнівських роботах художниця прагнула передати гостре відчуття краси та цілісності світу. Зінаїда Серебрякова була напрочуд талановитою, мала тверду руку та надзвичайну на той час художню сміливість.

Широку популярність приніс Зінаїді її автопортрет (1909 p.), уперше показаний на виставці, організованій «Світом Мистецтва». За цією роботою посліду вал и «Купальниця» (1911 р.) і ряд портретів близьких, яі відзначалися зрілістю, простотою, глибокою гармонійністю. Розквіт творчості Серебрякової припав на 1914—1917 роки. У цей період вона створила серію картин на теми народного життя і селянської праці, серед яких шедевром вважається «Вибілювання полотна» (1917 p.).

Жовтневий переворот Зінаїда зустріла у Нескучному. Через два роки її чоловік помер від тифу, і художниця залишилася сама з чотирма дітьми та хворою матір’ю, без засобів до існування. Вона відмовляється писати портрети вождів і комісарів і працює весь цей час у Харківському археологічному музеї, створюючи олівцеві замальовки експонатів.

Восени 1924 року художниці вдається виїхати до Парижа і одержати замовлення на велике декоративне панно. Після цієї роботи вона мала намір повернутися до СРСР, де залишилися її матір і діти, але зробити це їй не вдалося, а власті віддали матері лише двох молодших дітей. Лише в 1947 році художниця змогла здобути французьке громадянство, а в 1960 році їй було дозволено побачитися зі старшою дочкою.

Як живописець великої обдарованості, Серебрякова набула популярності у Європі, але в 60-х роках вона раптом стає популярною на батьківщині. Альбоми з репродукціями її живопису друкуються величезними накладами, а критики навіть порівнюють її роботи з Боттічеллі та Ренуаром.

Як часто трапляється, визнання виявилося запізнілим. 19 вересня 1967 року Зінаїда Серебрякова померла в Парижі у віці 82 років. Поховано її на цвинтарі Женев’єв-Де-Буа.