Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Видатні Українці: Довідник

Михайло Бойчук (1882—1937)

Михайло Бойчук, чиїм ім’ям названо цілий напрямок у живописі, народився в селі Романівна на Тернопільщині. Ще в дитинстві він почав самостійно займатися малюванням. Місцевий учитель, помітивши обдарованого підлітка, звернувся до львівських художників, які допомогли Михайлу переїхати до Львова і підтримали матеріально. Активну участь у долі майбутнього художника брав митрополит Української греко-католицької церкви Андрій Шептицький. З 1899 року талановитий юнак навчається у Віденській академії мистецтв, у Кракові, удосконалюється в Мюнхені, а потім — у Парижі та Італії.

Уже в ці роки Бойчук мріє про організацію української школи монументального мистецтва, заснованого на візантійських зразках. Навколо нього утворюється група однодумців — молодих художників. У 1910 році в Парижі відбулася виставка їхніх робіт, що мала гучний успіх. Бойчук повертається до Львова, і в наступні роки надзвичайно плідно працює — розписує каплицю Дяківської бурси, церкву монастиря отців Василіан у селі Словіта, створює композицію «Таємна вечеря», ікону «Покрова Богородиці». В 1917 році Бойчук стає одним із засновників Української Академії мистецтв, професором майстерні монументального живопису. З 1924 року розпочинає викладати в Київському художньому інституті й бере участь у створенні Асоціації революційних художників України. Серед його послідовників — «бойчукістів» — брат Тимофій Бойчук, Іван Падалка і ряд інших чудових українських живописців. Ними були виконані чудові розписи Луцьких казарм у Києві, санаторію ВУЦВК в Одесі, Червонозаводського театру в Харкові.

«Хоч і померли старі майстри,— казав М. Бойчук, — але живе їх вічно молоде мистецтво, і помиляється той художник, котрий розглядає творчість минулого як археологію. Досконалий витвір мистецтва — не археологія, а вічно жива правда». Його мистецтво було сплавом візантійських традицій із суворою колірною гамою української народної картини.

У 30-х роках усю творчість М. Бойчука і його школи було визнано шкідливою та «націоналістично обмеженою». 26 листопада 1936 року художника було заарештовано НКВС і обвинувачено у контрреволюційній діяльності. У липні 1937 року Михайло Бойчук, його дружина, художниця Софія Налепинська-Бойчук, і кілька їхніх учнів були розстріляні без суду. Більшість творів «бойчукістів» було знищено.