Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Українсько-московська війна. Конотопська перемога

Відіславши 18 вересня комісарів і своїх послів до Варшави, гетьман продовжив похід до московського кордону. Але козаки й частина старшини виступали проти війни з Росією, через що він змушений був припинити наступ і розпустити військо. Цим скористався Г.Ромодановський, котрий на початку листопода вступив з армією в Україну. Так розпочалася українсько-московська війна, що зумовила поглиблення розколу серед еліти й спровокувала новий спалах політичної боротьби. Після невдалої спроби українців захопити Київ І.Виговський, зважаючи на рішення старшинської ради, змушений був надіслати посольство до київського воєводи й царя, засвідчуючи свою доброзичливість.

Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чолі з обозним коронним А.Потоцьким й одержання звістки про наближення татар наприкінці грудня, він вирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою владу. По дорозі вдавався до репресивних заходів: дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл, вороже настроєних до нього, розпорядився також розпочати переселення у Правобережжя мешканців Полтавського і Миргородського полків. Вони посилювали ненависть населення до гетьмана й штовхали його в обійми Московії, уряд якої дуже вміло використовував у своїх цілях соціальну й політичну боротьбу.

Ймовірно, у середині березня І.Виговський проводить старшинську раду для обрання посольства на сейм для затвердження укладеної угоди. Вона висловилася за розширення прав козацької України в складі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї її соборності, а також запровадженого Б.Хмельницьким спадкового гетьманства. Тому до Варшави направляється посольство з «новими пунктами», що передбачали прилучення до Великого князівства Волинського, Подільського і Руського воєводств, скасування наданих без згоди гетьмана володінь і урядів, обмеження прав князів, встановлення козацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасування унії, заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському, Київському і Чернігівському воєводствах, запровадження спадкоємності гетьманської влади.

Після ради І Виговський відправив на чолі 4- полків Г. Гуляницького до Конотопа, а сам повернувся до Чигирина Не виключено, що саме в цей час, підозрюючи польський уряд у нещирості, він направив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовність прийняти підданство Порти. Які слід було чекати, польський уряд рішуче відхилив ці «пункти» Гетьман пішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Гадяцького договору у найневигіднішому для України варіанті був ратифікований сеймом. Зокрема, територія князівства обмежувалася лише Брацлавським, Київським і Чернігівським воєводствами, кількість козаків становила 30 тис. осіб, унія залишалася. Щоб якось згладити неприємне враження, було зроблено подарунки старшині (одержали маєтки і шляхетство).

Тим часом політична ситуація в Україні продовжувала загострюватися. На початку квітня російське військо, очолюване князем А. Трубєцкім, перейшло в наступ. Заручившись підтримкою наказного гетьмана І. Безпалого й інших старшин, князь 20 квітня вирушив до Конотопа і 30 квітня взяв його в облогу Українські полки Г. Гуляницького та міщани захищалися з великою хоробрістю й відбивали всі приступи ворогів У середині червня на допомогу обложеним виступив і Виговський. Під Говтвою він розгромив полк Сілки і кілька московських підрозділів. А затим подався до Конотопа 7 липня біля с. Соснівки відбулися сутички авангарду українсько-кримської армії з росіянами. Щоб зупинити просування противника А. Трубєцкой перекинув у район Соснівської переправи основні сили армії (15 тис вояків) 9 липня тут спалахнув жорстокий бій.

І. Виговський скориставшись тим, що росіяни не зміцнили другої переправи в районі боліт, наказав захопити її і вийти в тил ворога. Цей маневр було проведено блискуче Атака українців з боку с. Попівки стала повною несподіванкою для московського командування Не в змозі стримати атакуючих, росіяни почали втікати до Конотопа їх переслідували 12 км Загинула майже вся армія. До полону потрапили князі С. Пожарській, С. Львов, Бутурліни, багато офіцерів Ввечері українські і татарські підрозділи з'явилися під Конотопом і розпочали наступ на ворожий табір. Водночас Г. Гуляницький зробив вдалу вилазку Росіяни почали відступати до переправи. У нічному бою українці прорвалися до табору, але закріпити успіх (через нестачу піхоти) не зуміли А. Трубєцкой спромігся організувати переправу залишків війська й відірватися від переслідувачів. До 20 липня росіяни дісталися до Путивля.

Блискуча перемога відкривала перспективу для успішного завершення війни з Московією й припинення громадянської війни. Однак реалізувати її гетьманові не вдалося По-перше, невдоволена підступністю Варшави старшина почала пошук шляхів до порозуміння з Росією, внаслідок чого воєнні дії велися дуже мляво, по-друге, замість пошуку порозуміння з опозицією, І. Виговський знову вдався до терору, який посилював до нього ненависть з боку значної частини населення Лівобережжя й штовхав його шукати захисту в Росії, по-третє, татари, набравши здобичі, повернулися до Криму, а без них воювати гетьман не наважувався. Внаслідок чого, після невдалої облоги Гадяча, він в середині серпня розпускає військо і повертається до Чигирина.