Історія України навчальний посібник

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Зближення з Річчю Посполитою. Укладення Гадяцького договору

Провернувшись до Чигирина, І.Виговський очікував вістей про хід переговорів з Польщею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно, наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони завершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статті якої пізніше стали основою Гадяцького договору. Як промовляють джерела, він прагнув домогтися входження козацької України до Речі Посполитої як суб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдоволення в правлячих колах Польщі. Познанський воєвода Я.Лещинський в листі до короля на початку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагає не лише окремого статусу на зразок Литви, але взагалі складається враження, що «вони (українські політики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалежними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполитою тісним громадянством».

Залишивши частину полків для блокування московської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подався у Лівобережжя й на початку вересня зупинився табором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилося польське посольство С.К.Беньовського. а наступного дня — російське В.Кікіна. Розпочався надзвичайно складний процес переговорів, бо значна частина старшин виступила проти розриву договору з Московією. На зібраній 16 вересня козацькій раді українська сторона наполягала на створенні удільного Руського князівства в складі Белзького, Брацлавського, Волинського, Київського Подільського, Руського, Чернігівського воєводств, Пінського і Мстиславського повітів Литовського князівства (тобто, по суті, в етнічних межах України); скасування унії й повернення православній церкві відібраних храмів тощо. Польська — погоджувалася на визнання Руського князівства у межах виключно козацької України (Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств). Нарешті українці пішли на поступки і договір було укладено. Він характеризувався відсутністю чіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кілька автентичних екземплярів трактату, що різняться змістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лише підпис 1. Виговського).

За ним козацька Україна в особі Руського князівства (у тексті немає терміну «Велике») входила на правах формально рівноправного суб'єкта федерації — «єдиної і неподільної Речі Посполитої». Його очолював гетьман, котрий виступав київським воєводою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва, а після смерті українські стани обирали 4 претендентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. За польським зразком утворювалися органи влади; відновлювався дореволюційний адміністративно-територіальний устрій. Руське князівство позбавилося права на міжнародні відносини; його збройні сили мали складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців. У сфері соціально-економічних відносин передбачалося повернення до становища, яке існувало на 1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права і вільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отримати шляхетство. Визнавалася свобода релігійного віросповідання (католицького чи православного), гарантувалися права православної церкви на терені всієї етнічної України. В одному з примірників договору передбачалося збереження унії, в іншому — її знищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і без обмежень шкіл і друкарень.

Отже, Гадяцький договір істотно змінював політичний лад, адміністративно-теріторіальний устрій й судову систему козацької України; засвідчував відмову від реалізації ідеї соборності України та її незалежності, ліквідовував витворену в ході революції модель соціально-економічних відносин й відновлював стару, що неминуче мало викликати спалах соціальної боротьби.