Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України навчальний посібник

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Погіршення геополітнчного становища. Жванецька кампанія

Наприкінці 1652 р. Річ Посполита пришвидшує підготовку до нового наступу. У лютому 1653 р. її підрозділи атакували Погребище, Прилуки й інші міста Брацлавщини. Через місяць почалося вторгнення 8-тисячної армії, яка, прямуючи до Умані, знищила десятки міст і сіл. Лише після поразки під Монастирищем, вона відступила з території Української держави.

Весною 1653 р. почало ускладнюватися міжнародне становище козацької України. Справа в тому, що гетьман, намагаючись прилучити Молдавію до анти-польського союзу, домігся одруження (серпень 1652 р.) сина Тимофія з донькою В.Лупу Розандою, не передбачивши при цьому негативних наслідків цієї акції. Османська імперія виступила проти включення Молдавії в сферу політичних інтересів України. Крім того, українсько-молдавський союз насторожив володарів Валахії і Трансільванії, які пішли на зближення з Річчю Посполитою. А внаслідок нерозважливих дій Т.Хмельницького у Молдавії у травні, розпочалося оформлення антиукраїнської коаліції у складі Речі Посполитої, Валахії й Трансільванії, до якої згодом приєдналася (після державного перевороту) і Молдавія.

На цей час почали проявлятися й негативні наслідки тривалої боротьби за незалежність. Внаслідок воєнних дій сильного спустошення зазнало Правобережжя (було знищено понад 100 міст і містечок). Вони разом з голодівками й епідеміями чуми й холери (1650—1652 рр.) зумовили важкі втрати серед населення (обезлюдніли цілі райони). Розорення козацтва унеможливлювало значній його частині виконувати військову повинність. Не можна ігнорувати й того факту, що напруга боротьби породжувала серед частини населення зневіру й розчарування у неможливості виборення перемоги, посилювала серед нього промосковські настрої.

Саме ці фактори у поєднанні з невдоволенням, грабежами татар і невдачами Тимофія у Молдавії викликали приблизно 20 червня масовий виступ вояків у таборі під Городком (Поділля) проти політики Б.Хмельницького. Внаслідок цього йому довелося відмовитися від продовження походу у Галичину й повернутися до Білої Церкви. Влітку він припускається нової помилки у молдавській політиці, внаслідок якої близько 18—19 серпня 6—8-тисячне українське військо під проводом Тимофія було оточене у Сочаві-молдавсько - валасько-трансільвансько - польськими підрозділами. Вона призвела також до погіршення відносин з Кримом і Портою.

22 серпня польське військо на чолі з Яном Казиміром виступило з-під Глинян у похід проти козацької України. На початку жовтня назустріч вирушив Б.Хмельницький. Об'єднавшись у дорозі з татарами, направив до Сочави значні сили, не знаючи про смерть сина (помер від рани у середині вересня). Вони незабаром повернулися, бо обложені українці домоглися почесної капітуляції й залишили Сочаву. Отримавши трагічну звістку про загибель Тимофія, гетьман подався до Кам'янця, щоб перехопити на марші поляків. Тим часом король після двотижневого перепочинку під Кам'янцем 29 вересня виступив до Бара,плануючи подальший наступ до Білої Церкви. Однак, дізнавшись біля с. Зеленче про об'єднання українсько-кримського війська, вирішив повернутися й зупинитися табором біля м. Жванець, сподіваючись на підхід союзників. 8 жовтня близько 49 тис. жовнірів зайняли позиції під замком між ріками Дністер і Жванчик, 21 жовтня розпочалися воєнні дії.

Б.Хмельницький спочатку перебував під Шагородом, а потім підійшов до Бара. Маючи дані про важке становище противника (голод, епідемія, дезертиство), він вирішив відмовитися від проведення битви й досягти капітуляції поляків шляхом їх облоги. І вже на початку листопада вони опиняються майже у повному оточенні. Для активізації воєнних дій і посилення блокади переніс свою ставку до Гусятина. До середини грудня становище жовнірів стає катастрофічним: від голоду й холоду померло близько 10 тис. вояків і слуг.

За таких обставин король пішов на переговори з ханом (в яких українській стороні відводилася роль статистів), які 15 грудня завершуються укладенням (в усній формі) Кам'янецької угоди, за якою воєнні дії припинялися. Польща зобов'язувалася виплатити упоминки, а питання ясиру обходилося мовчанкою, що практично розв'язувало татарам руки для захоплення бранців на українських землях. Відносно козацької України вона передбачала відновлення не умов Зборівського договору (як це часто стверджується в історіографії), а лише передбачених ним прав і вільностей козацтву. Всі ж інші аспекти договору ігнорувалися. Тому не випадково Крим погодився на негайну окупацію козацької України польськими підрозділами, повернення туди панів, відновлення дореволюційних повинностей селян і міщан. Таким чином, політичні наслідки Жванецької кампанії виявилися катастрофічними: вони не передбачали навіть автономії для Української держави в складі Речі Посполитої. Воєнно-політичний союз з ханством ставав фатальним для реалізації державної ідеї.