Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України навчальний посібник

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Збаразько-Зборівська кампанія. Укладення Зборівської угоди

Весною почала стрімко наростати хвиля національно-визвольної і соціальної боротьби на терені Подільського воєводства, межиріччі Случі й Стиру, Овруччині. За визнанням уже київського воєводи А.Кисіля, «тут, від Дніпра до Стиру, все повністю покозачилося «. За умов небажання польського уряду йти на серйозні політичні поступки, сподівання на продовження діалогу стають примарними. Б.Хмельницький розпочав мобілізацію. За словами українського літописця Самовидця, «так усе, що живо, піднялося в козацтво». Польща також завершує підготовку до воєнних дій. І 31 травня 10— 12-тисячне військо вторгнулося у південно-східну Волинь. Відбулися бої в околицях Заслава, у Сульжиницях, Зв'ягелі, Острополі та в інших містах. Десятки поселень були повністю знищені жовнірами; край сплив кров'ю. Основні сили поляків на чолі з польним гетьманом А.Фірлеєм спинилися під Старокостянтиновом.

Довідавшись про наступ ворога, Б.Хмельницький вирушив у похід, маючи на меті звільнити українські землі від Перемишля до кордону з Московією. Його раптова поява під Пилявцями викликала паніку серед жовнірів, котрі поспішно відступили до Збаража. До початку липня їх чисельність тут зросла до 15 тис. осіб. Тим часом, отримавши відомості про наміри короля силами литовської армії Я.Радзівілла завдати удару у напрямку Києва з подальшим виходом у тил українцям, гетьман направив проти нього київського полковника С.М.Кричевського з наказом будь-що зірвати плани ворога. Відчайдушна атака українцями литовських підрозділів 31 липня під Лоївом, незважаючи на завдану їм поразку і смерть полковника, настільки знекровила ворога, що литовський гетьман змушений був відмовитися від виконання королівського наказу.

Маючи у розпоряджені до 100 тис. вояків, Б.Хмельницький, об'єднавшись, ймовірно, 8—- 9 липня з військом Іслам-Гірея (близько 30— 40 тис. осіб), вирішив наступати на противника. Ранком 10 липня українсько-кримська кіннота з'явилася під Збаражем. Так розпочалася Збаразька облога. Протягом липня — початку серпня гетьман провів 7 великих приступів: 13, 17, 19, 20, 21, 31, липня, 6 серпня. Для повної блокади поляків з 20 липня розпочалися роботи щодо зведення навколо ворожих позицій високих валів і копання глибоких ровів. На початку серпня становище жовнірів стає безнадійним: лютував страшний голод, гостро відчувалася нестача води.

Дізнавшись 7 серпня про наближення королівської армії, Б.Хмельницький вирішив атакувати її на марші. Взявши із собою близько 40 тис. українців і 20—30 тис. татар, разом з ханом, очевидно, вночі з 13 на 14 серпня вирушив назустріч Яну Казиміру. За допомогою місцевого населення основні сили вдалося заховати в лісах біля Озерної та Зборова, інше угруповання (мало вийти в тил полякам) — неподалік Млинівців. Тим часом 20-тисячне польське військо, прибувши 13 серпня в околиці Зборова, готувалося до переправи через болотисту Стрипу. Туманного й дощового ранку 15 серпня вона розпочалася. Б.Хмельницький завдає противнику одночасного удару з фронту і з тилу, де події розгорталися особливо успішно. Українці й татари розгромили жовнірів і погнали їх до обозу під Зборів. За свідченням одного з учасників битви, трупи встелили дорогу «на велику милю» (бл. 8—10 км.). Дуже сильним був удар і з фронту. Зім'явши корогви князя С.Корецького, атакуючі зробили вигляд, що наступатимуть на праве крило, але потім блискавично змінили напрям просування й обрушилися на ліве крило. Поляки не витримали й почали втікати, намагаючись заховатися в коноплях, не дбаючи «ні про вітчизну, ні про короля». Лише мужність короля й стійкість німців дозволили жовнірам оговтатися й повернутися на поле бою. Увечері він затих.

Становище польської армії було катастрофічним. Вона втратила бл. 7 тис. осіб, у т.ч. понад 3 тис. убитими. Командування розуміло, що не має підстав сподіватися ні на перемогу «у відкритому бою», ні на те, щоб витримати облогу. У пошуках виходу із критичного становища король звернувся з листом до хана, пропонуючи розпочати переговори. Останній погодився, оскільки був принциповим противником розгрому Речі Посполитої й утворення незалежної Української держави. У боротьбі України з Польщею вирішив проводити політику «рівноваги сил», що вела до їх взаємного виснаження й давала можливість Криму відігравати провідну роль у Південно-Східній Європі.

Наступного дня битва відновилася. Якщо татари «легко наступали» на польський табір, то українці розпочали відчайдушний штурм Зборова. Опівдні українці посилили натиск на табір і двічі проривалися у нього, але, наштовхуючись на сильний спротив, відступали. Вночі в обозі розпочалася паніка, яку з великими труднощами королю вдалося вгамувати.

17 серпня воєнні дії припинилися. Переговори хана з королем завершилися укладенням договору, що передбачав установлення «вічної приязні» й надання взаємної допомоги проти ворогів. Польща згодилась також на передачу Криму щорічних упоминок, виплату 200 тис. талерів, визнання 40 тис. козацького реєстру. Після гострих дискусій Ян Казимір погодився на таємну 6 статтю, в якій татарам дозволялося «вільно спустошувати край, повертаючись назад» (іншими словами — грабувати й брати ясир на українських землях).

За таких умов Б.Хмельницький намагався зберегти якомога більшу автономію для козацької України. До її складу мали ввійти Брацлавське, Київське, Чернігівське воєводства, східні райони Волинського і Подільського воєводств. Проте довелося піти на серйозні поступки. Згідно з укладеним 18 серпня договором територію держави складали лише Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства. Втрачалася територія Барського, Зв'ягельіського, Любартівського, Миропільського, Остропільського й Подністровського полків. Чисельність козацького реєстру встановлювалася в 40 тис. осіб. Шляхта отримала право повернутися до маєтків; селяни і міщани повинні були виконувати дореволюційні повинності. А питання скасування унії відкладалося до рішення сейму. 24 серпня було знято облогу Збаража. Воєнна кампанія завершилася. Таким чином, спроба створення соборної незалежної держави зазнала невдачі. Гетьман змушений був задовольнитися одержанням козацькою Україною автономії у межах Речі Посполитої.