Історія України навчальний посібник

Київська Русь

Поліцентризація Київської Русі. Нові спроби об'єднання наприкінці XII ст.

Усередині — другій половині XII ст. в історії Давньої Русі поглибилося відособлення окремих князівств і земель, зумовлене еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодального землеволодіння в центрі й на місцях. Якщо раніше епіцентр соціального, економічного й політичного життя був у Києві, то з того часу підносяться інші міста, осередки князівств і земель Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Галич, Владимир-на-Клязьмі, Новгород Великий, Володимир-Волинський. Проте це зовсім не означало занепаду чи ослаблення Києва. І в часи роздробленості стольний град Русі продовжував розвиватися й розбудовуватися. Він залишався заповітною мрією для кожної руської людини, для кожного князя, що образно й піднесено відзначив північноруський літописець у середині XII ст. «І хто ж бо не полюбить Київського княжіння, адже вся честь, і слава, і велич, і глава всім землям Руським Київ, і від всіх далеких, багатьох царств сходяться різні люди й купці, й різних благих багато від усіх країн буває в ньому».

Під тиском народу, громадської думки князі просто змушені були ходити в походи проти половців та інших ворогів, відстоювати в тій чи іншій формі єдність країни. Не один впливовий і сильний князь, що, здавалося б, повністю занурився у вир сепаратизму, публічно виступав за припинення чвар, відбиваючи цим загальноруські інтереси Київський літописець вкладає до уст феодальних володарів знаменні слова «То було раніше мир стоїть до раті, а рать стоїть до миру, ми втомилися ратитися (воювати — Авт.) доки ж збираємося Руську землю губити-'« Князі домовилися заради всієї Руської землі помиритися, «Руську землю берегти, жити між собою, мов брати».

Й тоді, коли в 60—70-х рр. помітно піднеслися над іншими два осередки, що прагнули об'єднати навколо себе руські землі, південний на чолі з Києвом і північний — з Владимиром-на-Клязьмі, не припиняються змагання за відновлення єдності й консолідацію держави. Наприкінці XII ст. стабілізується і вдосконалюється система колективного володіння державою. Зокрема, князі обирають у своєму середовищі старшого й ревно опікуються збереженням власної частки в Південній Руській землі, беручи цим на себе зобов'язання боронити її від ворога 1195 р. Всеволод Юрійович суздальський став вимагати у київського князя Рюрика Ростиславича «части» в Руській землі, на півдні Київщини, обгрунтувавши вимогу тим, що всі руські князі обрали його своїм главою Рюрик був змушений, аби забезпечити мир у країні, дати йому володіння з містами Каневом, Корсунем і Богуславом.

Однак на початку XIII ст. процеси роздробленості знову пожвавлюються, а міжкнязівські відносини загострюються. Не в останню чергу це було пов'язано з відчутним посиленням боярства повсюдно на Русі. Воно ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних.


загрузка...