Історія України навчальний посібник

На шляху до незалежності

Опозиція наступає: від Декларації про державний суверенітет до студентського голодування

До серпня 1991 р. компартія лишалася в Україні най численнішою. Зазначимо, під час збільшення КПУ з 2,4 млн. у 1971 до 3,3 млн. членів у 1990 р. частка українців у ній також продовжувала зростати з 65 до 67%. Та лише під час першого етапу XXVIII з'їзду КПУ у червні 1990 р. вона прийняла власну програму, водночас першим секретарем ЦК КПУ після обрання Івашка. Головою В. Р. України став «ортодокс» С. Гуренко Легкість, з якою Івашко залишив посаду Голови В. Р. України, прийнявши пропозицію Горбачова стати заступником генсека ЦК КПРС, завдала відчутного удару й без того низькому престижу компартії України, в якій позиції консерваторів завжди були сильнішими, ніж, скажімо, в Московській парторганізації чи компартіях. Прибалтики до їх розколів. У 1990 р. КПУ покинуло понад 220 тис. чол., а вступило лише 38 тис. Очевидно, значна частина членів залишалася лише формально, «за інерцією», не сплачуючи членських внесків, не беручи участі в роботі парторганізацій.

Керівництво КПУ намагалося маневрувати. Багато положень програми Руху, що раніше критикувалися лідерами КПУ як антирадянські та націоналістичні, згодом ввійшли до документів КПУ та Декларації про державний суверенітет України, прийнятої 16 липня 1990 р. (наприклад, про республіканську власність на землю та її надра, пріоритет республіканських законів над загальносоюзними). За цю Декларацію проголосувала не тільки. Народна рада, а й прокомуністична більшість — «група 239». Цьому сприяли прийняття Декларації про державний суверенітет Росії, розгубленість депутатів — комуністів через відставку Івашка, постійні багатотисячні мітинги, що супроводжували роботу Верховної Ради, та шахтарський страйк.

17 жовтня внаслідок студентського голодування, тиску інших опозиційних сил Верховна рада прийняла компромісне рішення 1) провести на початку 1991 р. референдум про довіру нинішньому складу В. Р. України і в разі недовіри — організувати до кінця року нові вибори на багатопартійній основі, 2) забезпечити проходження строкової служби громадян України за межами республіки тільки за їх добровільною згодою, 3) створити комісію. Веховної Ради для розгляду питання про націоналізацію майна КПРС та ВАКСМ, 4) до прийняття нової Конституції України «укладання союзного договору вважати передчасним», 5) відставка голови Ради міністрів УРСР В. Масола (мітинги йшли під гаслом «Геть Масола й Кравчука'«), 6) до 30 листопада 1990 р. привести діючу Конституцію УРСР у відповідність з положеннями. Декларації про державний суверенітет. З цих рішень до кінця року виконане було лише одне — відставка голови Ради міністрів

Втім, через тиждень після рішення від 17 жовтня Верховна Рада України зняла шосту статтю Конституції УРСР по «керівну роль» компартії. За цих обставин 25-28 жовтня відбулися II Всеукраїнські збори Руху, чисельність якого зросла до 633 тис. В результаті рішень зборів з назви. Народного руху зникають слова «за перебудову». Якщо раніше Рух виступав за новий союзний договір, то тепер головною метою було проголошено побудову ненасильницьким шляхом (тобто включаючи і позапарламентський) незалежної демократичної Української держави, прийнято резолюцію проти союзного договору Заборонялася участь у Русі членів КПРС. Водночас Рух поступово перестав бути об'єднуючою силою незважаючи на прийняте рішення про асоціативне членство, ні УРП, ні ДемПУ, ні ПДВУ до Руху не увійшли Рух виявився також неготовим до контрнаступу КПУ в листопаді 1990 р.