Історія України навчальний посібник

На шляху до незалежності

«Гласність» і початок національного відродження

Оскільки проведення економічної реформи «наштовхнулося на опір всередині самої КПРС, М. Горбачов узяв курс на лібералізацію режиму (на відміну від Китаю, де було запроваджено економічний плюралізм при збереженні політичного диктату компартії). Він намагався за допомогою «гласності», «соціалістичного плюралізму» під гаслом «перебудови» сталінської моделі соціалізму та повернення до «ленінських принципів» активізувати народні маси й, контролюючи цю активність згори, послабити реакціонерів. Але, у той час, як на союзному рівні відбулися важливі зміни у складі вищого керівництва, першим секретарем ЦК Компартії України аж до осені 1989 р. залишався Щербицький. Відтак у перші роки перебудови гласність, проголошена в Москві, мало змінила обличчя республіканської преси. Ось чому з такою увагою стежили демократичні сили в Україні за поширенням гласності й плюралізму в центральних засобах масової інформації виступами істориків, економістів, філософів, соціологів як і в Москві, звичайною картиною в містах України були ранкові черги в кіосках за пресою.

Ситуація в Україні загострювалася через «духовний Чорнобиль» — русифікацію Згідно з переписом 1989 р. з 51,5 млн. населення України українці становили 37,4 млн., з них вважали рідною українську мову лише 87,7%, але реальний відсоток тих, хто вільно володів українською мовою, був набагато нижчим. У вузах українською мовою читалося приблизно 5% лекцій. На 1988/89 навчальний рік не залишилося жодної української школи в Донецьку, Чернігові, Харкові, Луганську, Одесі, Миколаєві, навіть на початок 1991/92 навчального року українською мовою навчалося лише 49,3% учнів 1988 р. книжки, видані українською мовою, складали лише 18% за назвою, а за тиражем — тільки 3%. Частка українців упала з 76,8% в 1959 р. до 72,6% у 1989 р., в той час як росіян — зросла з 16,9 до 22,0%.

Роль першопроходців у захисті української культури, навколишнього середовища, ліквідації «білих плям» історії відіграла. Спілка письменників України та її центральний орган — газета «Літературна Україна» Широкий розголос мали виступи О. Гончара, Р. Братуня, І. Дзюби, І. Драча В. Дрозда та багатьох інших. Почали вертатися в українську літературу твори В. Винниченка, представників «розстріляного відродження», зокрема М. Хвильвого, М. Куліша, М. Зерова, історичні праці М. Грушевського, М. Костомарова та інших, заборонені твори І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», М. Брайчевського «Приєднання чи возз'єднання^», репресованих у роки «застою» В. Стуса, Є. Сверстюка, Ігоря та Ірини Калинців та інших, повертається з еміграції письменник та один із засновників Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденко.

Поступово стала відкриватися правда про такі сторінки української історії XX ст., як Центральна Рада, голодомор 1933 р., сталінські репресії ОУН- УПА, розгорнулася дискусія про національну символіку. Таким чином, лібералізація і гласність підірвали радянські ідеологічні штампи.